Расскажите про сон

Засновником «науки про сон» була М. М. Манасеїна (1843–1903), учениця фізіолога І. Р. Тарханова, яка в 1870-ті рр. на цуценятах вивчала значення сну для організму. Аналізуючи свої результати, Манасеїна прийшла до висновку, що сон для організму важливіший їжі.

Сучасні уявлення про природу сну сформувалися у другій половині 20 ст. з появою методів реєстрації біоелектричної активності головного мозку (електроенцефалограма, ЕЕГ), м'язів (електроміограма, ЕМГ) і очей (електроокулограма, ЕОГ). Найбільшим досягненням в цій області було відкриття в 1950-ті рр. Н. Клейтманом, У. Дементом (США) і М. Жуве (Франція) так званого парадоксального сну.

Фізіологія сну [ред. • ред. код]
Під час сну підвищується рівень анаболічних процесів та знижується катаболізм.

Сон у нормі відбувається циклічно, приблизно кожні 24 години. Ці цикли називають циркадними ритмами. Вони перевизначаються кожну добу, найбільш важливим фактором є рівень освітлення. Від природного циклу освітленості залежить рівень концентрації спеціальних фотозалежних білків. Циркадний цикл налаштований зазвичай на довжину світлового дня. [1] Крім нічного сну в деяких культурах існує фізіологічно обумовлений короткочасний денний сон — сієста.

Засинання [ред. • ред. код]
Безпосередньо перед сном наступає стан сонливості, зниження активності мозку, для якого характерні:

зниження рівня свідомості;
позіхання;
пониження чутливості сенсорних систем;
зменшення частоти серцевих скорочень;
зниження секреторної діяльності залоз (слинних → сухість слизової рота; слізних → печіння очей, злипання повік).
Професор Річард Р. Будзин в Лабораторії досліджень сну при Університеті в Арізоні багато років вивчав розлади сну і рекомендує методику швидкого засинання, засновану на шести етапах. У річному звіті з клінічної психології він описав різні психологічні підходи, які були використані для лікування безсоння (Bootzin & Epstein, 2011). Подібне лікування ще раніше було названо лікуванням стимульним контролем (Morin et al., 2006). Поради включають в себе: лягати спати, лише коли хочеш спати, використовувати ліжко лише для сну і сексу, не лежати в ліжку понад 10 хвилин, якщо не виходить заснути — зробити так, щоб ліжко асоціювалося лише зі швидким засипанням, прокидатися вранці з будильником в один і той самий час, не спати вдень. [2].

Структура нічного сну людини [ред. • ред. код]

Сплячі леви
Природний сон включає два різні стани (фази) — повільний сон (повільноколивний, ортодоксальний, синхронізований, спокійний, теленцефалічний сон, сон без швидких рухів очей) і швидкий сон (парадоксальний, десинхронізований, активований, ромбенцефалічний, сон з швидкими рухами очей, REM Sleep).

Повільний сон [ред. • ред. код]
При засинанні людина занурюється в повільний сон, послідовно проходячи 4 стадії: дрімоту (1), поверхневий сон (2), сон помірної глибини (3) і глибокий сон (4). Психічна активність в повільному сні представлена уривчастими неемоційними думками, а час, проведений у сні, зазвичай недооцінюється. У молодих здорових людей поверхневий сон займає біля половини часу усього нічного сну, а глибокий сон 20-25%.

Парадоксальний (швидкий) сон [ред. • ред. код]

Стадія 4. ЕОГ у червоній рамці.

Швидкий сон. ЕОГ у червоній рамці, зафіксований сенсором рух очей підкреслено червоним.
Повільний сон завершується зміною пози, після чого слідує різкий перехід в фазу парадоксального сну: на ЕЕГ відмічається десинхронизація, тобто високовольтна повільна активність зміняється швидкими низькоамплітудними ритмами, як при пробудженні, однак парадоксальним чином при цьому повністю розслабляються всі гладкі м'язи тіла (зникнення активності на ЕМГ) і виникають швидкі рухи очей