риси характеру Володьки Лободи. заранее спасибо!

Яскравим представником Руйначiв виступає в романi О. Гончара "Собор" "висуванець", "батькопродавець" i духовний пiгмей Володька Лобода.
Володимир - син старого сталевара, чесної i мудрої людини. Але вiн потрапляє в абсолютну залежнiсть вiд "наркотику владолюбства, героїну кар'єризму", стає своєрiдним Геростратом нашого часу.
Кажуть, що все лiпше пiзнається у порiвняннi. Роман "Собор" "населений" прекрасними людьми, i саме в порiвняннi з ними ми так виразно бачимо жалюгiднiсть цього зачiплянського "генiя", який чого тiльки не вигадував (i "кiмнати щастя", i вiкторини, i карнавали, i навiть кольоретки для цукрових коробок) аби висунутися, догодити начальству! Ця людина, не маючи власного свiтогляду, постiйно прагне вловити настрiй вищих iнстанцiй: "... кортiло "генiєвi" наперед вгадати, як той поведеться в питаннi про собор, щоб i собi вiдповiдно вiдкорегувати паруси".
Контраст мiж Будiвниками i Руйначем Володькою Лободою вiдчувається в усьому.
Для перших кохання - основа життя, продовження роду людського. Для Володьки його нiби не iснує - у дiвчинi вiн бачить красиву рiч, яку ще треба "шлiфувати" пiд свiй смак.
Будiвники близькi до природи, Лобода-старший закликає кожного посадити дерево, у той час як Лобода-молодший збирається чи то затопити, чи то висушити плавнi, байдуже, що саме, аби привернути до себе увагу начальства.
Будiвники не втрачають iсторичної пам'ятi, вони знають своїх предкiв i шанують їх. Яворницький ризикував життям, щоб врятувати козацький музей, уся Зачiплянка обурювалася через зникнення таблички -"паспорта" з iсторичної пам'ятки - собору. А Володька лобода? У нього руки сверблять перетворити цю прекрасну споруду на купу цегли, бо на його думку собор - "мотлох вiкiв". Iснування ж собору нiби пiдкреслює ницiсть i дрiб'язковiсть його власної душi.
Важливу роль вiдiграє в життi людини прекрасне. а хiба це здатен зрозумiти такий-от "висуванець"?
Свiт творять трударi. Старi сталевари в будинку iнвалiдiв не можуть сидiти склавши руки, i працюють у своєму пiдсобному господарствi. Як до творчостi ставиться до власної ливарської працi Iван Баглай. Микола Баглай та Олекса-механiк прагнуть створити димоуловлювачi, щоб люди дихали чистим повiтрям. Єлька пестить колоски, вирощенi її подругами.. .
А що робить Володька? Лише метушиться, сьорбає юшку з браконьєрами та робить капостi порядним людям.
То який же ж слiд залишиться пiсля нього на землi? Хiба що з тих, що їх хочеться витерти з чистої пiдлоги брудною ганчiркою.

риси характеру Володьки Лободи.