Какую поезию Т. Шевченка посоветуете прочитать на конкурсе чтецов

СОН У всякого своя доля І свій шлях широкий, Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки, — І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!. .А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята. «Нехай, — каже, — Може, так і треба» . Так і треба! бо немає Господа на небі! /266/ А ви в ярмі падаєте Та якогось Раю На тім світі благаєте? Немає! немає! Шкода й праці, схаменіться. Усі на сім світі — І царята, і старчата — Адамові діти. І той.. .і той.. .А що ж то я? Ось що, добрі люди: Я гуляю, бенкетую В неділю і в будень. А вам нудно! жалкуєте! Єй-богу, не чую. І не кричіть! Я свою п’ю, А не кров людськую! Или любой другой отрывок <noindex>http://litopys.org.ua/shevchenko/shev128.htm</noindex>

В те дни когда мы были казаками, Об унии и речи не велось: О! как тогда нам весело жилось! Гордились мы привольными степями, И братом нам считался вольный Лях: Росли, цвели в украинских садах, — Как лилии, казачки наши в холе, Гордилась сыном мать. Среди степейОн вольным рос, он был утехой ей Под старость лет в немощной, скорбной доле. Но именем Христа в родимый край Пришли ксендзы — и мир наш возмутили, Терзали нас, пытали, жгли, казнили —И морем слёз и крови стал наш рай, И казаки поникнули уныло, Как на лугу помятая трава. Рыданье всю Украйну огласило. За головой катилась голова; И посреди народного мученья —Те-деум! ксендз ревел в ожесточеньи. Вот так-то Лях, вот так-то друг и брат, Голодный ксендз да буйный ваш магнат, Расторгли нас, поссорили с тобою, Но если бы не козни их — поверь —Что были б мы друзьями и теперь. Забудем всё! С открытою душою Дай руку нам и имянем святым —Христа, наш рай опять возобновим!

Кохайтеся, чорнобрыви, та не з москалями!