кто с украины или просто знает эту песню напишите ее название или напишите ее текст плиззз

первая - «Дивлюсь я на небо» (слова Тараса Шевченко) http://www.youtube.com/watch?v=vLrGNjewaQo
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.

Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту,
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світі їх яснім все горе втопить.

Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?

Кохаюся з лихом, привіту не знаю
І гірко, і марно свій вік коротаю,
І в горі спізнав я, що тільки одна —
Далекеє небо — моя сторона.

І на світі гірко, як стане ще гірше, —
Я очі на небо, мені веселіше!
Я в думках забуду, що я сирота,
І думка далеко, високо літа.

Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,
Я б землю покинув і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небо польнув
І в хмарах навіки од світу втонув!

вторая - Ніч яка місячна http://www.youtube.com/watch?v=po78Z3i1lq0

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная.
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай.
Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай.

Сядемо вкупочцi тут пiд калиною - і над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, - срiбною хвилею стелеться полем туман.

Гай чарiвний, нiби променем всипаний, чи загадався, чи спить.
Он на стрункiй та високiй осичинi листя пестливо тремтить.
Он на стрункiй та високiй осичинi листя пестливо тремтить.

Небо незмiряне, всипане зорями, - що то за Божа краса!
Перлами ясними, ген пiд тополями грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що нiженьки босiї вмочиш в холодну росу.
Я ж тебе, вiрная, аж до хатиноньки сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш лебідонько.
Тепло - нi вiтру, нi хмар.
Я пригорну тебе до свого серденька, а воно палке, як жар.
Я пригорну тебе до свого серденька, а воно палке, як жар.

Ти не лякайся, що можуть пiдслухати, тиху розмову твою.
Нiчка поклала всiх, соном окутала, - анi шелесне в гаю.

Сплять вороги твої, знудженi працею, - нас не сполоха їх смiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею, й хвиля кохання за грiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею, й хвиля кохання за грiх.

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.

Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світлі їх яснім все горе втопить.

Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?

Кохаюся з лихом, привіту не знаю
І гірко і марно свій вік коротаю,
І в горі спізнав я, що тільки одна —
Далекеє небо — моя сторона.

І на світі гірко, як стане ще гірше, —
Я очі на небо, мені веселіше!
Я в думках забуду, що я сирота,
І думка далеко, високо літа.

Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,
Я б землю покинув і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небо польнув
І в хмарах навіки от світу втонув!

ахах