Внутрішня драма головного героя роману Стендаля «Червоне і чорне» шлях від наполеонізму до злочину» Помогите !

Головний герой роману Стендаля «Червоне та Чорне» Жульєн Сорель — селянин за походженням. Він готовий піти на будь-які випробування, аби досягти найжаданішого для простолюдина — потрапити у вищий світ. Маючи хворобливе честолюбство та жагу самоствердження, він весь час переконував себе в тому, що не можна зупинятися, не можна відпочивати, бо треба діяти. Обираючи кар'єру священика, юнак був упевнений, що вона відкриє йому шлях до здійснення таємних мрій.

Крім того, священик у сорок років отримує більше, ніж найвідоміші генерали Наполеона. Але, ставши гувернером, Сорель зрозумів, що у Франції 1828 року не можна піднятися з низів без допомоги титулованої дами. Збагнувши, що кохання такої жінки відкриває широкі обрії для кожного, хто прагне вирізнити себе з натовпу простолюдинів, він усю свою енергію спрямував на те, щоб закохати в себе мадам де Реналь.

Відгадати потаємний задум чарівного гувернера їй не вдалося, бо справжнє кохання не вміє розмірковувати. Проте Жульєн був закоханий у неї тільки з розрахунку. Він уявляв, як де Реналь першою впаде йому в обійми, розплачеться у нього на грудях. І це було б величезною помстою за те, що багатії вважають і вважали його людиною другого сорту. Стендаль зневажав паризькі салони з їхніми правилами «гарного смаку» , марнославством. Саме туди, в Париж, у вир салонного життя, прибув улюбленець автора, Жульєн Сорель.

Це був час, коли слава Наполеона перестала бути провідною зорею для тих, хто обрав кар'єру буржуа. У моді були успіх за будь-яку ціну, сановна посада, красномовство. У вищих колах, до яких прагне потрапити селянський хлопець, не визнають його талантів. Замість героїв прийшли тупі та самовдоволені торговці, які стали справжніми героями епохи, коли жив Сорель.

Стендаль розумів, що уявлення його героя про щастя, успіх у житті — фальшиві і згубні. Куди вони можуть завести хлопця? Але хоч як шкодує за своїм улюбленцем автор, він твердо вирішив, що Жульєн має нести покарання за свій хибний життєвий вибір. За те, що був вірний егоїстичному обов'язку та честолюбству, що будь-яку поразку у своєму житті вважав, як і сановні вельможі, втратою власного обличчя. Це був найбільший вияв марнославства.

На суді Жульєн виступив з палкою промовою, наче підводячи підсумок своєму власному життю і визнаючи поразку. Сорель розумів, що судити його будуть не так за скоєний злочин, як за те, що він наважився переступити межу, яка відділяла його від вищих кіл суспільства.

Після написання роману Стендаль деякий час відчував відлуння пострілів Жульєна Сореля, пострілів, що символізували виклик долі, виклик натур величних та романтичних сильним світу цього. Виклик, який нікого ще не привів до щастя. Життя Жульєна — це вщент розбита мрія про славу, мрія, збудована на лицемірстві та наполеонівській гордині.

Головним стрижнем усіх творів Стендаля було прагнення щастя. І для його героїв щастя не мислилось без кохання. Здатність кохати - це ніби міра величі характеру героя.
Спочатку Жульєн Сорель розглядає кохання як засіб досягнення кар'єри. Завоювання серця пані де Реналь для Жульєна було чимось на кшталт завоювання фортеці Наполеоном. Однак щирість почуття Луїзи де Реналь змушує вперше в житті забути про своє честолюбство, гордощі і віддатися коханню, пізнати щастя Хай воно було коротким, але воно було створене любов'ю. Він не розумів цього, швидше відчував, хоч і вмовляв себе забути про все заради майбутньої кар'єри Кохання людини варте стільки, скільки важать його достоїнства. І по-справжньому оцінила їх Матильда де Ла-Моль. В її очах він бачить не тільки кохання, але й повагу до нього як до людини талановитої, вивищеної, розумної і щирої. Кохання стало справжньою оцінкою достоїнств Жульєна Сореля. Разом із тим саме кохання змусило Жульєна виявити в самому собі "червоне" й "чорне", аби після тривалих вагань зробити вибір. Кохання не терпить брехні, нещирості й змушує хоча б самому собі сказати правду. А правда в тому, що компроміс, якого він так прагнув досягти, неможливий. І треба вибирати свій шлях, треба зрозуміти, що є життя для тебе. Жульєн зрозумів, що саме кохання здатне наповнити сенсом кожен день життя. Його сила і краса, його животворний вплив важить набагато більше за всю славу світу. От тільки дійшов він цього висновку наприкінці життя. Власне, він сам прирік себе на смерть, бо перед коханням, як перед образом, не міг брехати. Кохання - це найвищий сплеск душевних сил, який виявляє всю велич душі закоханого. Саме так сталося і з героєм Стендаля.
Посмотри) )