Вчора під вечір зробивши всі справи пішов до лісу щоб комфортніше спілкуватися із рідними(тихіше, ніхто не заважає). Спілкуюся, сиджу - по мені лазять всілякі комахи, мураха намагається мене з'їсти, соловейко співає, вітер колихає сосни - краса. Сиджу і медитую і думаю що шкода що ми так багато знищили видів, але дуже круто що ті хто вижив стануть нашими споконвічними сусідами протягом еволюції людини. Нам ніколи не буде одиноко допоки наше его буде себе притомно відчувати))