Тримай, хлопче!
Ідилія
Куди ведеш, дорого крем'яна?. .
Які іще мене чекають гони?
На світі є країна чарівна,
Куди прийти хотів би я до скону.
Там світлий день і кароока ніч,
І радощі, і пісню чути всюди;
Там благоденство протягом сторіч,
І лиш від щастя плачуть добрі люди.
Хтось вірша прочитавши, скаже вмить:
"Поет малює неземну картину,
Порожньою надією горить".
А я туди ітиму дозагину.
Автор - Микола Олександрович Василенко, сучасний український поет. Живе в Херсоні. Член Національної Спілки письменників України, лауреат всеукраїнських літературних премій ім. В. Мисика та ім. Яра Славутича.
----------
Або дитячі:
Я водички не боюсь
Умиватися і руки
Мити з милом повсякчас
Малолітнього онука
Приучив дідусь Панас.
- Відтепер, - радіє Боря, -
Я водички не боюсь.
І за це мене до моря
Візьме влітку мій дідусь.
В море вийдемо на яхті,
Курс візьмемо на маяк.
Я стоятиму на вахті,
Як справжнісінький моряк.
Стану капітаном
Я ще трохи підросту,
Стану капітаном.
Субмарину поведу
Морем-океаном.
Будуть заздрити мені
Хлопчики й дівчата,
Як в підводному човні
Припливу на свято.
Привезу для малюків
Прямо з дна морського
Двох колючих їжаків,
Краба й восьминога.
Автор - Анатолій Миколайович Анастасьєв, сучасний український поет. Живе на Херсонщині.