Ответ прост. Могу даже на украинском языке написать:
Справа в тому, що дане прислів'я має декілька різних значень. Я опишу саме розповсюджене. Навіть спробую в художній формі.
Сутеніло. Ніщо не віщувало біди. Аж раптом я прокинувся від жахливого головного болю. Похмілля - перше, про що я подумав. Бухали вчора з кимось до посиніння. А після посиніння бухали до побіління. А с ким бухали? Не міг впізнати я цих лиць. Імен не знав і знати не хотів. Чарка за чаркой ми спустошували резервуар вогняної води, а коли все ж нам вдавалося його таки спустошити, ми посилали самого молодого, але швидкого за новим резервуаром. Час йшов, печінка страждала. Ми були невблаганні і не жаліли свої організми. Аж раптом простір навкруги налився темрявою. Я відчув, як тіло моє піддалося гравітації і лобом своїм поцілував підлогу.
І ось він, ранок невблаганний. І друг його, товариш вірний, що звуть його ще болем головним. Похмілля. Таке жахливе, таке сухе і пронизливе слово. Це була справжня туга. Туга від того, що я таки протверезів. І в тузі цій впізнав я чоловіка, що поруч із зімною валявся під столом. Це друг мій був, товариш, собутильник. Ось так прийшла до мене вранці туга, і трезвий вже впізнав свого я друга.