Литература, 10 класс, отцы и дети 10 глава часть 2

У десятому розділі роману І. С. Тургенєва «Батьки і діти» описується суперечка Базарова і Кірсанова, який став черговим підтвердженням конфлікту батьків (в особі Павла Петровича) і дітей (в особі Євгена).

Неприязнь між Кірсанова і Базаровим виникла ще при їх першій зустрічі. Згодом вона переросла в нічим не прикритий конфлікт, протистояння двох різних поколінь. Кульмінацією став їх розмову за вечірнім чаєм. Коли мова зайшла про аристократію, Павло Петрович висловив слова в її підтримку. На його думку, саме аристократи були тією рушійною силою, без якої неможливо було уявити суспільний розвиток. Прикладом ідеального устрою суспільства для них була «англійська свобода», тобто конституційна монархія. Шлях до цього ідеалу Павло Петрович бачив через реформи, прогрес, гласність.

Однак ці аргументи не чіпали Базарова, який вважав аристократів інфантильною і абсолютно марною прошарком суспільства, здатної лише на гучні фрази. Він завзято відкидав лібералізм і не вірив, що дворянство здатне привести Росію до світлого майбутнього.

Далі суперечка Базарова і Кірсанова переключився на російського мужика. Павло Петрович почав вів мову про те, що народ завжди свято шанує перекази і не представляє свого життя без віри. Він прославляв міцну селянську родину, громаду, патріархальність російського мужика. Базаров ж у відповідь пікірував тим, що народ - темний і неосвічений, несвідомий в повній мірі власних інтересів. Заради того, щоб залити голову дурманом в шинку, він готовий був обкрадати самого себе. При цьому він вважав, що за своїм духом російський мужик - істинний революціонер, і тому нігілізм можна сміливо вважати проявом саме народного духу.

Разом з тим Кірсанов, незважаючи на своє захоплення народом, був дуже далекий від нього. Він ніколи не вмів розмовляти з простими людьми, і в поведінці з ними мимоволі виявляв свою перевагу. Базаров ж з гордістю повідомив, що його дід землю орав. Він міг з легкістю розташувати до себе селян, які вважали його «своїм».

В ході дискусії Павло Петрович став поступово втрачати самовладання. У якийсь момент притаманна йому делікатність змінила, він і виголосив вельми неповажні слова на адресу молоді, яка загрузла в гордині і знущанні. У відповідь Базаров парирував: «Рафаель гроша мідного не варто», на що розлючений нечуваною зухвалістю Кірсанов назвав свого опонента «дурнем».

Здавалося б, в цій суперечці Базаров взяв верх над Павлом Петровичем. Він зберіг спокій, витримку, не опустився, на відміну від свого співрозмовника, до образ, його аргументи були переконливішими. Однак незабаром життя розставило все по своїх місцях, і Базаров, який опинився на порозі смерті, був змушений переглянути свої погляди на багато питань. Особистість Євгена Базарова в повній мірі розкрилася лише в його раптової смерті.