Помогите мне найти стих про Чернобыльскую трагедию на украинскому языке!!!

…І знову я туди не повернусь
А там так само вишня розквітає
Сумує за домівкою дідусь
І був там рай, та вже його не має.

І був там рай - Чорнобильська земля
Невидимая хмара все накрила
В пустих домівках вітер там гуля
Журба оселі сумом оповила.

І небо синє і поля без краю
Сади дрімучим лісом поросли
А я в ві сні до дому повертаю
Та вже за дітьми внуки підросли…



Чорнобиль- доленько моя
Де доживати буду я?
Куди вертатимуть онуки?
Де я прийму останні муки?
Розкидав нас по всьому світу
І де шукатимуть нас діти?
І де знайти нам ту причину ,
Щоб повернуть на батьківщину?
Хоча, то, маєм добре знати
Не можна нам туди вертати.
Вкраїно мила заступись
За нас святому помолись!
Люби дітей своїх, земля!
Чорнобиль-доленько моя…
Де доживати буду я…

Мій крок – із атомної ночі,
І віра ще в душу нуртує:
Світильник розуму і серця –
До сонця виведе з пітьми.

Я чую земле – не безодню,
А теплу споришеву стежку,
Вона біжить з мого дитинства,
Щоб я не розлучався з сином.

Мій крок – до пам'яті і слова,
Що забринить, мов засторога,
І скаже: небезпечна зона,
Де не ступить, не зупинитись!

Де на чорнобильських подвір’ях
Обпалить душу чуйна тиша:
Земля – і та не обізветься
Людським, ще незабутим кроком.

Усе обпалить і просвітить
Біда, немов рентген стосилий.
І все прожите-пережите
Засвітиться болючим смутком.

За тих, по кому дзвін клекоче,
За тих, кого нема вже поруч,
За тих, кого ми проводжали
В останню, наче креп, дорогу.

А нині – з ними у зеніті,
У пам'яті невідворотній,
У порятунку для нащадків
Та у змордованих печалях.

Чорнобильська зона

Чорнобиль закутий колючим парканом

Чорнобиль.. . згадаємо знову і знову

Це місце, окутане темним туманом -

Це пустка одвічна - Чорнобильська зона.

Був звичний всім день, було тихо і ясно,

Та враз в одну мить усі зорі погасли.

З'явилось тавро - Чорнобильська зона.. .

У гарному небі проклята ворона.. .

Чорнобильська зона - нема там життя.

Чорнобильська зона пливе в небуття.

Одне в нас завдання - не дати нікому

Створить ще на світі десь прокляту зону.

Іващук Ірина

Дайте мне последнее мгновенье!
Я ещё не выплакал глаза,
Я ещё не попросил прощенья,
Я хочу запомнить путь назад.

Я ещё не сделал очень много,
И покинуть должен этот дом.
Почему стою я у порога?
Почему сейчас, а не потом?

Дайте мне последнюю минуту!
Дайте вздох последний сделать здесь!
Да какая разница кому-то,
Что воздух здешний заражённый весь?

Дайте мне последний шанс у двери
Постоять. Всё хорошо как будто.
На три дня? Я будто бы вам верю.
Дайте мне последнюю минуту...