Ребята, помогите найти укр. рассказ "Пригода зайченят".

Троє зайченят

Жили собі й не тужили троє зайченят.

Ось одного разу вони вибігли вранці на прогулянку. Сонечко тільки підіймалось з-за обрію і на траві виблискувала роса. Вона здавалась маленьким сірим вуха стикам коштовним камінням.

Вони швиденько пострибали по траві, вмиваючи росою мордочки і залишали за собою збиті роси.

Зайченята швиденько перетнули галявину й пострибали далі.

У лісі саме починалась метушня: тітонька сова після нічного полювання збиралась лягти спати, але совенята, поснідавши, хотіли гратися. Дятел почав працювати, тому по лісі відлунням йшов стукіт. Це розбудило білку, вона вилізла з незадоволеним виразом з дупла і помахала пальцем у бік, де стукав дятел. Лише їжак спокійно поспішав на гриби в таку ранкову годину.

Зайченята вирішили прослідкувати за цим мовчазним дядечком, вкритим голочками. Вони тихенько прямували неподалік поважного їжака.

Та раптом один з вуха стиків побачив обабіч стежини соковиті молоденькі гілочки незнайомого куща. Малюки вирішили поснідати. Добре поївши, зайченята почали гратися, доганяючи одне одного. Потім вони побачили велетенського джмеля, за яким погнались, а після цього сіренькі побачили дивовижні квіти, які так і кортіло понюхати.

Коли маленькі зайчики оглянулись, зрозуміли. Що заблукали. І, от біда, запитати дорогу не було у кого.

Вони кілька хвилин намагались уважніше придивитися, чи немає когось поблизу.

Та через хвилину біля них просунув мордочку той самий їжак, за яким вони хотіли постежити.

Малюки кинулись до нього:

- Дядечку, підкажіть, будь ласка, де у лісі велика галявина, - попросили вони.

- Вам треба йти звідси на північ, - відповів їжак і за мить зник у інших кущах.

Зайченята й не встигли запитати, де та північ знаходиться. Вони сіли і почали міркувати, як потрапити додому.

- Та як знайти дорогу? - похнюпився найстарший зайчик.

Він був тихий і слухняний. Але любив своїх кмітливих і рухливих братів, тому ніколи не відмовлявся погратись з ними.

- Але ж мама нам розповідала, як знайти північ, - сказав середній братик-зайчик.

- По деревах і по моху, - зрадів молодший.

- З північної сторони менше гілок і росте мох, - підхопив старший.

Так троє зайченят знайшли дорогу додому завдяки маминому вченню.

А, щоб матуся не переживала, принесли їй букетик тих дивних квітів.