Потрібна характеристики персонажів из повісті Захар Беркут. Допоможіть, будь ласка написати, або знайти!!!

персонажі — різні вдачею. Захар — розважливий і мудрий старець; його син Максим — палкий і гострий на розум юнак, а Мирослава — ніжна й водночас вольова натура. Старого Беркута ми часто бачимо у важкій задумі про долю рідного краю: «хмару суму на Захаровім чолі» нагнав тривожний сон, який досить швидко справдився, що, звичайно, не могло розрадити старого, бо «серце його скиміло...» . З болем Захар Беркут сприйняв і закиди громади про неспроможність двобою з нападниками. І тільки ясний план Максима додав йому радості й сили, бо то був справді блискучий стратегічний задум, в якому відчувався «смілий дух воїна-патріота» . Мирослава ж полонить своєю сміливою рішучістю й благородством, коли йде на розрив із бать-ком-зрадником, коли переходить із табору в табір, дотепно використовуючи то перепустку-перстень, то роль монгольського посла. їх об'єднує жертовне розуміння своєї ролі, здатність поступитись найдорожчим — життям задля спільного добра.

Інакше почувають себе завойовники, особливо старший серед них — Бурунда-бегадир та його блюдолиз боярин Тугар Вовк. 1 ставлення читачів до них таке ж негативне. Хіба може бути привабливим «страшний велетень» Бурунда або монголи, які з лютими криками кинулись руйнувати мирні обійстя? Груба мова бегадира, лакейська поведінка боярина, бандитські дії завойовників одразу викликають неприязнь до них. Таке ж ставлення до них відчувається і з боку автора твору, який жваво повідомляє, як «градом посипалось каміння на їх голови, і не одному з вояків Чінгізхана кров залила очі, мозок бризнув на кам'яні стіни з розбитого черепа» . У цих словах — і гнів проти загарбників, і зневага до них, безпорадних проти тухольської вигадки, і втіха від вдалого нападу на чужинців, запертих у кам'яному мішку.

Так уже з перших рядків твору письменник намагається протиставити два табори, які почали між собою смертельний двобій.

Своєю поведінкою, намірами і вчинками, взаєминами, навіть зовнішністю й мовою герої твору досить яскраво вимальовуються перед читачами, для яких чітко з'ясовано, на чиєму боці кривда, а де — правда. Учні мимохіть стають причетними до конфлікту, який ведуть між собою персонажі, бо симпатія до одного з них і антипатія до іншого неминуче породжують могутню силу співпереживання — емпатію, у чому й полягає чарівна сила мистецтва.