Охарактеризуйте образ Мавки з поезii Лесi Украiнки "лiсова пiсня"

свiт Мавки - це свiт самоï Лесi Украïнки.
Це духовнiсть, краса, мрiя, це полiт до справжнього,
вiльного i нiчим не затьмареного кохання.
Мавка - цiлiсна, цiлеспрямована натура,
хоч i зображена надзвичайно романтично.

Вона щира у коханнi, вiльна у вчинках i незрадлива у своïх принципах.
Їй незрозумiлi дивнi людськi умовностi, гнiт буденщини,
забобони i лицемiрство.
Вона чиста i щира, як дитина.
Що думає, у що вiрить, те i говорить, так i чинить.
Нiяк вона не може зрозумiти людську звичку:
одне думати, iнше говорити i зовсiм протилежне - робити.

Мавка - високий iдеал, це те створiння,
про яке кожна людина мрiє, тягнеться до нього i не може досягти.
Це, свого роду, життєвий стимул, "маяк",
який потрiбен кожному для самовдосконалення.

Мавка до зустрiчi з Лукашем жила у повнiй гармонiï з середовищем
i собою - була щаслива.
Вона була вiльною, мала крила i найбiльше багатство
- щедрий i багатий внутрiшнiй свiт.
Але зiткнення iз свiтом людей порушило гармонiю цiєï iстоти.
Вона не змогла серед людей знайти собi рiвну пару.
Люди таких висот, на жаль, не досягають. .

Мавка – лісова дівчина, що живе серед дивної природи, серед своїх братів і сестер. У них єдина душа, вони живуть єдиними почуттями, тому й не дозволяє Мавка Лукашу надрізати ножем березу: «Не вбивай! » Своїм серцем вона відчуває навколишню красу: відчуває її в шелесті дерев, щебетанні птахів, навіть у тім, як Лукаш грає на сопілці: «Як солодко грає, Як глибоко ріже, розкриває білі груди, серденько виймає». Іде із самої глибини душі Мавки той дивний мир, що змінює всі навколо, роблячи чарівним. Змінюється й Лукаш, що бачить у ній «королевну» , і намагається стати подібним їй. Але, як говорить Мавка: «смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятися» . Вона – дивна «королевна» лісу, що є власником серцевих кольорів, «що скарбу створює». Саме ці кольори дає їй відчуття прекрасного, не дає загинути її чистому серцю. Має вона в серце «те, що не вмирає». Це її духовна краса, це її чисті почуття, які не зміняться ніколи, як не зміниться й сама Мавка: «Або то ганьба, що маю серце не скупе, що скарбів воно своїх не криє, тільки цілюще улюбленого обдарило ними… » . Не вбивають її щедре серце ні докори Лукаша, ні злі слова його матері, ні сміх глузливий Килини. Вона – Мавка, а значить вільна, незалежна, хоча ніколи й не забуде своєї любові. Вона хоче вірити в щастя, навіть коли улюблений відвернувся від її: «Дай мені святкове одіяння, дід! Я буду знову, як лісова царівна. І щастя впаде мені до ніг, благаючи мого пещення! » . Не вмерло її живе серце, вона не вдалася у відчай; її душу хоче жити, хоче, здається, обійняти увесь світ.