Ваше отношение к украинскому поэту шестидесятнику Василию Андреевичу Симоненко?

Никакой симпатии эта икона украинского диссидентского движения 1960-70-х у меня не вызывает. У него был одно приличное стихотворение: "Всегда мы, Россия, с тобою". Там есть слова о том, что Украина черпает свою силу в дружбе с Россией.

Помер рано, знаем. И тридцати не было.

Про бандеровцев хорошо написал, правда по-украински

Очень актуальное стихотворение

Я встретил вас в годину лютой боли,
Когда пожаров языки взвились
До звезд, и люди глохли поневоле
От самолетов, вспарывавших высь.

Тогда-то вас и окрестили псами:
За страсть лизать хозяевам сапог,
За "Ще не вмерла..." хриплыми басами,
За "хайль" и взлет руки наискосок.

Там, где прошли вы, громоздились трупы,
Но харкали в мурло из страшных ям
Украйны окровавленные губы
Фашистам и их верным холуям.

Вы б пропили, распродали, ей-Богу,
Остатки нашей горестной земли,
Когда бы Украине на подмогу
С востока не вернулись "москали".

Теперь вы вновь, стряхнув земли покровы,
Торгуете ей. Каждый вороват.
Вы новых палачей призвать готовы
На украинский хлеб и сала шмат.

Нейтральное

Свинопитек из салорейха

Лирику красивую писал.

Я і в думці обняти тебе не посмію,
А не те, щоб рукою торкнутися смів.
Я люблю тебе просто – отак, без надії,
Без тужливих зітхань і без клятвенних слів.

Навіть в снах я боюсь доторкнутись до тебе,
Захмеліть, одуріти від твого тепла.
Я кохаю тебе. Мені більше не треба,
Адже й так ти мені стільки щастя дала.

***
Коли б тобі бажав я сліз і муки,
І кари найстрашнішої бажав,
Я б не викручував твої тендітні руки
І в хмурім підземеллі не держав.

Ні, я б не став тебе вогнем палити,
З тобою б розквитався без жалю:
Я б побажав тобі когось отак любити,
Як я тебе люблю!



Но сейчас известен по мемам как автор стихотворения "Ні, не вмерла Україна", которое гуляет по интернету с разными кривыми и топорными переводами.

Я зустрічався з вами в дні суворі,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі
І роздирали небо літаки.

Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали "хайль" охриплими басами
І "Ще не вмерла…" голосно ревли.

Де ви ішли — там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям, —
Плювала кров’ю "ненька Україна"
У морди вам і вашим хазяям.

Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали б і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі сходу не вернулись "москалі".

Тепер ви знов, позв’язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів припрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.

Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте — ще не вмерла Україна
І не умре!

Проходили в школе. К сожалению, помню только одно стихотворение:

"Можна все на свiтi вибирати, сину.
Вибрати не можна тiльки Батькiвщину"

Хорошее стихотворение, ранее знал наизусть.
Но меня нисколько не отталкивает от его личности то, что он был диссидентом. Во времена тирании сталина и Ко такое было не редкостью.

Это кто