Слова песни старой и украинской "Ничь яко мисячна" КТО ЗНАЕТ????

УКР.
Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.

Сядемо вкупочцi тут пiд калиною —
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срiбною хвилею
Стелеться полем туман.

Гай чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Он на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.

Небо незмiряне, всипане зорями, —
Що то за божа краса!
Перлами ясними ген пiд тополями
Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що нiженьки босiї
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — нi вiтру, нi хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Ти не лякайся, що можуть пiдслухати
Тиху розмову твою:
Нiчка поклала всiх, соном окутала, —
Анi шелесне в гаю.

Сплять вороги твої, знудженi працею, —
Нас не сполоха їх смiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля кохання — за грiх?

РУС. (перев. )
Ночь какая месячная, звездная, ясная!
Видно, хоть иглы собирай.
Выйди, любимая, от работы уставшая
Хоть на минуточку в рощу.

Сядем вместе здесь под калиной —
I над господами я господин!
Глянь, моя рибонько, — серебряной
волной
Стелется полем туман.

Гай волшебный, будто лучом всыпанный
Вспомнился ли, спит ли:
Вон на стройной и высокой осине
Листья ласкательно дрожат.

Небо безмерное, всеянно звездами, —
Что то за божья красота!
Жемчугами ясными ген под тополями
Играет крапчатая роса.

Ты не пугайся, что ножки босы твои
Вмочеш в холодную росу:
Я тебя, верная, вплоть до избушечки
Сам на руках отнесу.

Ты не пугайся, что замерзнешь,
лебедушка
Тепло — ни ветра, ни туч.
Я прижму тебя к своему сердечку
А оно пылко, как жар.

Ты не пугайся, что могут подслушать
Тихий твой разговор:
Ночь положила всех, соном закутала, —
Ни шелестнет у рощи.

(перевод никакой) . а песня -Уникальная !

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!

Видно, хоч голки збирай.

Вийди, коханая, працею зморена,

Хоч на хвилиночку в гай.

Сядемо вкупочцi тут пiд калиною —

I над панами я пан!

Глянь, моя рибонько, — срiбною хвилею

Стелеться полем туман.

Ти не лякайся, що нiженьки босiї

Вмочиш в холодну росу:

Я тебе, вiрная, аж до хатиноньки

Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,

Тепло — нi вiтру, нi хмар…

Я пригорну тебе до свого серденька,

А воно палке, як жар.

Еле нашла!
Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем укупочці тут під калиною,
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею
Стелиться в полі туман.

Став чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Ген на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить.

Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу,
Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло - ні вітру, ні хмар,
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, мов жар.

она поется в фильме "В бой идут одни старики"

Песня авторская, а не народная: http://mikryukov.info/publ/1-1-0-5