Назвіть кобзаря, якому Шевченко надіслав збірку "Кобзар" з дарчим підписом? Срочно!

Выдающимся украинским кобзарём был Остап Вересай, который с четырёх лет стал слепым. Вересай известен как исполнитель народных дум и песен. В селе Сокиринцы Черниговской области ему установлен памятник.


Остапа Вересая знал и Тарас Шевченко. Он даже подарил ему свою книгу «Кобзарь» с дарственной надписью.

КОМЕНТАРІ (продовження)

ДАРЧІ ТА ВЛАСНИЦЬКІ НАПИСИ ДАРЧІ НАПИСИ НА КНИЖКАХ

КОБЗАРЬ Т. Шевченка
Санктпетербург. 1840. В типографии Е. Фишера

1. Г. Ф. КВІТЦІ-ОСНОВ’ЯНЕНКУ
Подається за першодруком у статті: Ланевський. Знаходка нового листа Т. Г. Шевченка // Червоний шлях. — 1926. — № 2. — С. 162.
Публікатор мав у своєму розпорядженні автограф поета, тепер не відомий. За його свідченням, він придбав книжку в Сумах на базарі. Примірник «Кобзаря» 1840 р. був оправлений разом із примірником першого видання поеми «Гайдамаки» (СПб. , 1841). Оправа книжки з золотим тисненням. Дарчий напис Г. Ф. Квітці-Основ’яненку містився на білій картці з золотою облямівкою, наклеєній на внутрішньому рожевому боці оправи.
У відповідь на невідомий лист Шевченка, в якому був надісланий вірш «До Основ’яненка» , Г. Ф. Квітка-Основ’яненко у листі від 23 жовтня 1840 р. із захопленням відгукнувся на поезії Шевченка, зауваживши, що має «Кобзар» «дуже вичитаний» (Листи до Тараса Шевченка. — С. 6).

2. Ф. І. СОКОЛОВСЬКОМУ
Подається за копією з автографа на примірнику, що зберігався до 1939 р. у Державній історичній бібліотеці РРФСР (Внучкова А. І. Авторські дарчі написи на малюнках і «Кобзарях» Т. Г. Шевченка 1860 року // Питання шевченкознавства. — К. , 1978. — С. 84).
Нині місцезнаходження не відоме.
Публікується вперше.
Соколовський Федір Іванович (роки народження і смерті не відомі) — земляк Шевченка. На початку 40-х років поет спілкувався з ним у Петербурзі. У 1841 р. в його помешканні познайомився з В. П. Апрелєвим (див. запис у щоденнику від 2 липня 1857 р.) .

ГАЙДАМАКИ. Поэма Т. Шевченка
Санктпетербург. 1841. Печатано в типографии А. Сычева

1. НЕВІДОМІЙ ОСОБІ
Подається за репродукцією автографа на титульній сторінці у вид. : Смирнов-Сокольский Н. Моя библиотека: Библиографическое описание: В 2 т. — М. , 1969. — Т. 1. — С. 486.
Прізвище особи, якій подарована книга, відрізано. М. Смирнов-Сокольський припускав, що цей примірник поеми «Гайдамаки» належав Ф. П. Толстому — віце-президенту Академії мистецтв (Смирнов-Сокольский Н. Моя библиотека. — Т. 1. — С. 486). /547/

2. М. А. МАРКЕВИЧУ
Подається за автографом на авантитулі (НМТШ, № д-613).
Зберігався у П. П. Потоцького, нині — у Національному музеї історії України.
Надруковано у газеті «Вечірній Київ» : Відоняк Н. «Гайдамаки» знайшлися. (Про віднайдений автограф Тараса Шевченка) // Вечірній Київ. — 1993. — 17 липня) ; Трибуна. — 1999. — № 9-10. — С. 31 — 32. Науковим працівником НМТШ Ю. П. Діденко встановлено, що в даному примірнику Шевченко поновив на с 92 викреслене цензурою слово «царицина» («Ось царицина копійка») .
Маркевич Микола Андрійович (1804 — 1860) — український історик, поет, етнограф. Шевченко познайомився з ним у Петербурзі у квітні 1840 р.
У листі до Г. С. Тарновського від 26 березня 1842 р. Шевченко писав: «Посылаю вам три экземпляра, один возьміть собі, другий оддайте Н. Андреевичу maestro Маркевичу, третій Віктору Забілі...» Два інші згадані примірники не знайдено.