Напишите пожалуйста отзыв и балладе перчатка!! .

Сюжет баллады "Печатка" Фридриха Шиллера прост: прекрасная дама, преднамеренно или случайно, уронив перчатку на арену с дикими зверями, послала за ней влюблённого в неё рыцаря. Рискуя жизнью, тот выполнил повеление и бросил перчатку в лицо красавице со словами: "Не требую награды! "
Главные герои, как у автора, так и у меня вызвали противоположные чувства. Бессердечная и жестокая дама "с лицемерною и колкою улыбкой" заслуживает презрение, потому что послать на смерть любимого человека, чтобы потешить перед собравшимися своё самолюбие, --низкий поступок.
А "витязь молодой", рисковавший жизнью ради любимой женщины, вызывает уважение, А когда, поняв, что она ни во что не ставит его жизнь, бросает ей перчатку в лицо, --даже восхищение.
Мне нравится эта баллада, потому что в ней очень образно и ёмко наказано зло.
И ещё интересное наблюдение. В переводе Василия Жуковского рыцаря зовут Делорж, а дама безымянна. В переводе Михаила Лермонтова даму зовут Кунигунда, а рыцарь без имени.. Видимо, поэты по-разному относились к обозначению добра и зла. Жуковский считал, что дама -- собирательный образ коварства и жестокости, потому давать ей имя необязательно. У Лермонтова рыцарь -- воплощение смелости и благородства -- противопоставляется холодной и бесчеловечной Кунигунде.

Сюжет балади "Печатка" Фрідріха Шиллера простий: прекрасна дама, навмисно або випадково, впустивши рукавичку на арену з дикими звірами, послала за нею закоханого в неї лицаря. Ризикуючи життям, той виконав веління і кинув рукавичку в обличчя красуні зі словами: "Не вимагаю нагороди!"
Головні герої, як у автора, так і у мене викликали протилежні почуття. Безсердечна і жорстока дама "з лицемірним і Колки посмішкою" заслуговує презирство, тому що послати на смерть коханої людини, щоб потішити перед присутніми своє самолюбство, --нізкій вчинок.
А "витязь молодої", який ризикував життям заради коханої жінки, викликає повагу, А коли, зрозумівши, що вона ні в що не ставить його життя, кидає їй рукавичку в обличчя, --даже захоплення.
Мені подобається ця балада, бо в ній дуже образно і ємко покарано зло.
І ще цікаве спостереження. У перекладі Василя Жуковського лицаря звуть Делорж, а дама безіменна. У перекладі Михайла Лермонтова даму звуть Кунігунда, а лицар без імені .. Мабуть, поети по-різному ставилися до позначення добра і зла. Жуковський вважав, що дама - збірний образ підступності і жорстокості, тому давати їй ім'я необов'язково. У Лермонтова лицар - втілення сміливості і благородства - протиставляється холодної і нелюдської Кунігунде.

Спасибо вам большое!)