У чому трагедiя головного героя новелли ''Я (романтика)''

В його душі протистоять добро і зло. Ф складність ситуації в тому, що герой повинен сам обирати єдиний вірний шлях, але зробити цього не може, бо його розум затьмарено ідеалом загірної крмуни. Він усвідомлює своє внутрішнє роздвоєння: " Я - чекіст, але я і людина". герой робить найжахливіший вчинок у житті - вбиває матір, бо "так треба".
Ліричний герой стає жертвою революційної дійсності, яка примусила його відступити від ідеалів гуманізму, людяності, добра через фанатичну віру в революцію. Трагізм цього образу повинен застерегти сучасників і нащадків від шляху у прірву антигуманізму, відмови від добра. Застерегти, щоб замислились і pegинились.

оловний герой новели «Я (Романтика)» — «людина і чекіст», «справжній комунар», який усвідомлює суперечність добра і зла, своє внутрішнє роздвоєння, яке втілилося у дві любові його життя. Перша любов героя — це вимріяна комуна, до якої йшов багато років і заради якої він готовий пролити кров тисяч ні в чому не винних людей. Друга любов — його рідна мати, у домівку якої він повертається пізніми ночами, біля якої він може відчути себе людиною, стати просто стомленим сином, віддати волю кращим поривам своєї душі, якій він може довірити свої сумніви, страждання і свій біль. Саме біля матері герой новели згадує, скільки невинних душ йому довелося загубити «на шляху до світлого майбутнього». Але коли приходить час чергового трибуналу, герой знов каже собі, що «так треба» і, не замислюючись, виконує свій «революційний обов’язок».
З кожним місяцем в українському пореволюційному суспільстві все більше і більше зростає суперечність. І одного разу настає момент, коли стикаються два найсвятіші для героя ідеали: на трибунал з його участю конвой приводить групу черниць, в одній з яких він впізнає свою рідну матір. Ситуація надзвичайно трагічна, адже перед героєм стоїть питання, на яке немає відповіді. Він повинен або вбити «свою печальну матір з очима Марії», або зрадити своїм комуністичним ідеалам. Виявляється, що герой не здатний на бунт, тому і виконує жорстокі вимоги системи: «охоплений пожаром якоїсь неможливої радості, закинув руку на шию матері й притиснув її голову до своїх грудей. Потім підвів маузера й нажав спуск на скроню».

da