Написати твір про образ “,”Наталки Полтавки“,” на завтра плиз

остать головноï героïнi - Наталки - зворушує i приваблює своïми
чеснотами. Вона змальована як iдеал селянськоï дiвчини. Наталка увiбрала в
себе усi кращi риси жiнки: скромнiсть, чеснiсть, доброту, сердечнiсть та душевну
силу.
"Золото - не дiвка!... -розповiдає про неï виборний. - Окрiм того, що
красива, розумна, моторна i до всякого дiла дотепна, - яке в неï добре серце,
як вона поважає матiр свою; шанує всiх старших вiд себе; яка трудяща, яка
рукодiльниця; себе i матiр свою на свiтi держить".
Котляревський пiдкреслює й iншi дуже важливi риси характеру Наталки: хоробрiсть,
енергiйнiсь i наполегливiсть у боротьбi за своє щастя, ïï усвiдомлення
власноï гiдностi.
Про це свiдчать також слова ïï пiснi:
Небагата я i проста, но чесного роду,
Не стижуся прясти, шити i носити воду.
Ще в першiй дiï п'єси пiсля розмови Наталки з возним помiтно, що ця проста
дiвчина насправдi є розумнiшою за хитрого "юристу". Розмова з матiр'ю переконує,
що Наталка здатна до глибокоï критичноï оцiнки людей, а власнi вчинки
доводять, що ïï слова не якась вiдсторо нена вiд життя теорiя - Наталка
i дiє так, як мислить: помiрковано, але рiшуче. Хоча це зовсiм не заважає ïй
мати почуття гумору - протягом п'єси вона неодноразово промовляє влучнi та дотепнi
слова. Загалом мова Наталки красива, багата i спiвуча, сповнена мудрими народними
прислiв'ями.
Тiльки материни сльози змушують ïï погодитися вийти замiж за першого,
хто посватається - але це не зрада власних принципiв, Наталка має вагому причину
пiти на самопожертву. "Добра дитина", - каже про неï Терпилиха. Матерi
ставлять Наталку в приклад своïм дочкам.
Працьовитiсть дiвчини пiдкреслюється тим, що протягом усiєï п'єси ми не
бачимо ïï без дiла: вона то шиє, то iде по воду.
Вона не шукає матерiального достатку, навпаки, на ïï думку в заможного
чоловiка бiдна жiнка "буде гiрше наймички, буде крiпачкою" - хiба багато дiвчат
розумiє цю нiби просту iстину? Треба бути непересiч ною особистiстю, щоб
наважуватися виступати проти розповсюджених цiнностей i захищати своï.

Здатнiсть Наталки наполягати на своєму найвиразнiше проявляєть ся, коли
повертається ïï коханий Петро. Тут вже вона готова вiдкинути не лише
якiсь практичнi мiркування, а навiть усi традицiйнi звичаï, й виступити проти
волi старших - адже йдеться про ïï кохання.
"Коли Петро мiй вернувсь, то я не ваша, добродiю", - заявляє Наталка при всiх i
твердо стоïть на своєму. Незламна воля i сильний характер дозволяють ïй
перемогти у боротьбi за своє щастя.
Але риси ïï характеру - не просто риси певноï окремоï особи,
чи то просто iдеальноï жiнки. Йдеться не лише про неï. Незважаючи на
пiдкреслену iндивiдуалiзованiсть, живо та реалiстично змальований образ Наталки
насамперед є узагальненим образом найкращих людських рис усього украïнського
народу. Котляревський створив його, щоб оспiвати високi моральнi та розумовi
якостi низiв тогочасного суспiльства. Цим видатний поет i драматург висловив свою
вiру в народ i оптимiзм щодо його майбутнього, а зображуючи перемогу Наталки
пiдкреслив вiру в перемогу загальнолюдських гуманiстичних принципiв. Саме через це
образ Наталки не старiє, а продовжує зачаровувати новi поколiння читачiв та
глядачiв.

остать головноï героïнi - Наталки - зворушує i приваблює своïми
чеснотами. Вона змальована як iдеал селянськоï дiвчини. Наталка увiбрала в
себе усi кращi риси жiнки: скромнiсть, чеснiсть, доброту, сердечнiсть та душевну
силу.
"Золото - не дiвка!... -розповiдає про неï виборний. - Окрiм того, що
красива, розумна, моторна i до всякого дiла дотепна, - яке в неï добре серце,
як вона поважає матiр свою; шанує всiх старших вiд себе; яка трудяща, яка
рукодiльниця; себе i матiр свою на свiтi держить".
Котляревський пiдкреслює й iншi дуже важливi риси характеру Наталки: хоробрiсть,
енергiйнiсь i наполегливiсть у боротьбi за своє щастя, ïï усвiдомлення
власноï гiдностi.
Про це свiдчать також слова ïï пiснi:
Небагата я i проста, но чесного роду,
Не стижуся прясти, шити i носити воду.
Ще в першiй дiï п'єси пiсля розмови Наталки з возним помiтно, що ця проста
дiвчина насправдi є розумнiшою за хитрого "юристу". Розмова з матiр'ю переконує,
що Наталка здатна до глибокоï критичноï оцiнки людей, а власнi вчинки
доводять, що ïï слова не якась вiдсторо нена вiд життя теорiя - Наталка
i дiє так, як мислить: помiрковано, але рiшуче. Хоча це зовсiм не заважає ïй
мати почуття гумору - протягом п'єси вона неодноразово промовляє влучнi та дотепнi
слова. Загалом мова Наталки красива, багата i спiвуча, сповнена мудрими народними
прислiв'ями.
Тiльки материни сльози змушують ïï погодитися вийти замiж за першого,
хто посватається - але це не зрада власних принципiв, Наталка має вагому причину
пiти на самопожертву. "Добра дитина", - каже про неï Терпилиха. Матерi
ставлять Наталку в приклад своïм дочкам.
Працьовитiсть дiвчини пiдкреслюється тим, що протягом усiєï п'єси ми не
бачимо ïï без дiла: вона то шиє, то iде по воду.
Вона не шукає матерiального достатку, навпаки, на ïï думку в заможного
чоловiка бiдна жiнка "буде гiрше наймички, буде крiпачкою" - хiба багато дiвчат
розумiє цю нiби просту iстину? Треба бути непересiч ною особистiстю, щоб
наважуватися виступати проти розповсюджених цiнностей i захищати своï.

Здатнiсть Наталки наполягати на своєму найвиразнiше проявляєть ся, коли
повертається ïï коханий Петро. Тут вже вона готова вiдкинути не лише
якiсь практичнi мiркування, а навiть усi традицiйнi звичаï, й виступити проти
волi старших - адже йдеться про ïï кохання.
"Коли Петро мiй вернувсь, то я не ваша, добродiю", - заявляє Наталка при всiх i
твердо стоïть на своєму. Незламна воля i сильний характер дозволяють ïй
перемогти у боротьбi за своє щастя.
Але риси ïï характеру - не просто риси певноï окремоï особи,
чи то просто iдеальноï жiнки. Йдеться не лише про неï. Незважаючи на
пiдкреслену iндивiдуалiзованiсть, живо та реалiстично змальований образ Наталки
насамперед є узагальненим образом найкращих людських рис усього украïнського
народу. Котляревський створив його, щоб оспiвати високi моральнi та розумовi
якостi низiв тогочасного суспiльства. Цим видатний поет i драматург висловив свою
вiру в народ i оптимiзм щодо його майбутнього, а зображуючи перемогу Наталки
пiдкреслив вiру в перемогу загальнолюдських гуманiстичних принципiв. Саме через це
образ Наталки не старiє, а продовжує зачаровувати новi поколiння читачiв та
глядачiв

остать головноï героïнi - Наталки - зворушує i приваблює своïми
чеснотами. Вона змальована як iдеал селянськоï дiвчини. Наталка увiбрала в
себе усi кращi риси жiнки: скромнiсть, чеснiсть, доброту, сердечнiсть та душевну
силу.
"Золото - не дiвка!... -розповiдає про неï виборний. - Окрiм того, що
красива, розумна, моторна i до всякого дiла дотепна, - яке в неï добре серце,
як вона поважає матiр свою; шанує всiх старших вiд себе; яка трудяща, яка
рукодiльниця; себе i матiр свою на свiтi держить".
Котляревський пiдкреслює й iншi дуже важливi риси характеру Наталки: хоробрiсть,
енергiйнiсь i наполегливiсть у боротьбi за своє щастя, ïï усвiдомлення
власноï гiдностi.
Про це свiдчать також слова ïï пiснi:
Небагата я i проста, но чесного роду,
Не стижуся прясти, шити i носити воду.
Ще в першiй дiï п'єси пiсля розмови Наталки з возним помiтно, що ця проста
дiвчина насправдi є розумнiшою за хитрого "юристу". Розмова з матiр'ю переконує,
що Наталка здатна до глибокоï критичноï оцiнки людей, а власнi вчинки
доводять, що ïï слова не якась вiдсторо нена вiд життя теорiя - Наталка
i дiє так, як мислить: помiрковано, але рiшуче. Хоча це зовсiм не заважає ïй
мати почуття гумору - протягом п'єси вона неодноразово промовляє влучнi та дотепнi
слова. Загалом мова Наталки красива, багата i спiвуча, сповнена мудрими народними
прислiв'ями.
Тiльки материни сльози змушують ïï погодитися вийти замiж за першого,
хто посватається - але це не зрада власних принципiв, Наталка має вагому причину
пiти на самопожертву. "Добра дитина", - каже про неï Терпилиха. Матерi
ставлять Наталку в приклад своïм дочкам.
Працьовитiсть дiвчини пiдкреслюється тим, що протягом усiєï п'єси ми не
бачимо ïï без дiла: вона то шиє, то iде по воду.
Вона не шукає матерiального достатку, навпаки, на ïï думку в заможного
чоловiка бiдна жiнка "буде гiрше наймички, буде крiпачкою" - хiба багато дiвчат
розумiє цю нiби просту iстину? Треба бути непересiч ною особистiстю, щоб
наважуватися виступати проти розповсюджених цiнностей i захищати своï.

Здатнiсть Наталки наполягати на своєму найвиразнiше проявляєть ся, коли
повертається ïï коханий Петро. Тут вже вона готова вiдкинути не лише
якiсь практичнi мiркування, а навiть усi традицiйнi звичаï, й виступити проти
волi старших - адже йдеться про ïï кохання.
"Коли Петро мiй вернувсь, то я не ваша, добродiю", - заявляє Наталка при всiх i
твердо стоïть на своєму. Незламна воля i сильний характер дозволяють ïй
перемогти у боротьбi за своє щастя.
Але риси ïï характеру - не просто риси певноï окремоï особи,
чи то просто iдеальноï жiнки. Йдеться не лише про неï. Незважаючи на
пiдкреслену iндивiдуалiзованiсть, живо та реалiстично змальований образ Наталки
насамперед є узагальненим образом найкращих людських рис усього украïнського
народу. Котляревський створив його, щоб оспiвати високi моральнi та розумовi
якостi низiв тогочасного суспiльства. Цим видатний поет i драматург висловив свою
вiру в народ i оптимiзм щодо його майбутнього, а зображуючи перемогу Наталки
пiдкреслив вiру в перемогу загальнолюдських гуманiстичних принципiв. Саме через це
образ Наталки не старiє, а продовжує зачаровувати новi поколiння читачiв та
глядачiв