Взаємозв'язки між героями новел " Останній листок "

Напевно, ніхто не може уявити, наскільки
неосяжним є всесвіт книжок. Людина здатна
лише знаходити серед тисяч томів ті, які їй
дійсно до вподоби. Дехто покладається на
поради знайомих, інші, переглянувши кінофільм,
бажають неодмінно прочитати оригінал історії.
Але я познайомилась зі своїм улюбленим (на
сьогоднішній день) твором на уроці світової
літератури у сьомому класі. Це новела відомого
американського письменника О’Генрі «Останній
листок».
Чому саме цей твір справив на мене таке
враження? Мені здається, насамперед тому, що
в такому невеликому тексті автор зміг
поєднати багато різних емоцій і переживань.
Це оповідання змушує замислитися над речами,
набагато важливішими за просте буденне життя
з його повсякденними турботами. Ми кожного
дня витрачаємо певний час на боротьбу з тими
чи іншими проблемами, тому не завжди є
можливість замислитися над сенсом життя, над
тими речами, які повинен усвідомити кожен, –
дружба, любов, доброта, людяність, гуманність.
Дружба… Дві дівчини займаються живописом,
прагнуть досягти успіху в нелегкому ремеслі.
Так сталося, що допомоги чекати нема від кого.
Але, на щастя, вони стали одна для одної
справжніми подругами. Хоча, на жаль, у житті
іноді стається так, що людина, яку ти вважаєш
другом, дізнавшись про твої проблеми,
намагається відійти від допомоги. Це дуже
прикро, але в наш час це не рідкість.
Читаючи оповідання, я дуже хвилювалася за
Джонсі. Тяжка хвороба, прогноз лікаря,
безнадійність, безпорадність… Але в неї була
справжня подруга – Сьюзі, яка підтримує
хвору, переймається її смутком і намагається
вселити у подругу жагу до життя.
Але найбільше мене вразив художник, сусід
дівчат, Берман. Людина, яка прожила все життя
у гонитві за примарою. Примарою слави і
визнання. Безталанний художник, невдаха… Так
можна його назвати, але… Він спромігся зробити
те, що не під силу було ні найкращим лікарям,
ні вірній подрузі – вселити у згасаючу від
хвороби свідомість Джонсі жагу до життя, віру
в одужання, намалювавши останній листок на
стіні будинку. Та ціна такого вчинку була надто
великою: Берман помер, встигнувши створити
найдивовижніший у світі шедевр, що врятував
людське життя, яке мало згаснути. Адже це
насправді шедевр, бо один маленький
намальований листочок вселив віру і надію,
любов до життя, подолав жорсткі примари
безнадії й смерті, врятував від безглуздих
думок і допоміг одужати Джонсі (до речі, мало
знайомій людині).
Чому ж для Джонсі так потрібен був отой
листочок? Чому в серці бідолашної дівчини
з’явилася надія одужати? Насправді цей
листок і був останньою надією Джонсі – не
помирати, а жити. Адже життя – це найкраще,
що може бути у людини.
Я вважаю, «Останній листок» – чудове
оповідання. Воно вчить нас, що чужих проблем
не буває, а доброта і здатність співчувати – то
наші чесноти. Якщо кожен хоча б іноді
допомагатиме тим, хто цього потребує, світ
стане кращим. Хочеться, щоб поміж людей
панувала людяність та порозуміння, а не жага
до влади та грошей. Мені дуже шкода, що
більшість людей, коли стають дорослими,
забувають деякі твори і те, чому вони вчать. Я
впевнена, що не забуду це оповідання, його
героїв, адже немає нічого ціннішого за людське
життя. Життя кожного з нас.

по немецки цацки пецки, а по русски бутерброд