Заховається стомлене сонце за чорнії гори,
Вийде місяць і зорі розсипить з своєї комори.
Засинають ліси і гаї, і виспівують десь солов'ї,
Засинає натруджений день, сон прийде на поріг.

У блаженному спокої тихо пливе надвечір'я,
Вийшов місяць, і ніч ступа на подвір'я.
Поміж зустрічами й розлуками
Ти вже тішишся онуками,
І так само чомусь по-дитячому віриш у сни.
Пробач мені комусь присвячені пісні,
Я їх співаю знову й знову.
Пробач мені, що я прихожу лиш у сні,
А ти співаєш тиху колискову. А вы