Заховається стомлене сонце за чорнії гори,Вийде місяць і зорі розсипить з своєї комори.Засинають ліси і гаї, і виспівують десь солов'ї,Засинає натруджений день, сон прийде на поріг.У блаженному спокої тихо пливе надвечір'я,Вийшов місяць, і ніч ступа на подвір'я.Поміж зустрічами й розлукамиТи вже тішишся онуками,І так само чомусь по-дитячому віриш у сни.Пробач мені комусь присвячені пісні,Я їх співаю знову й знову.Пробач мені, що я прихожу лиш у сні,А ти співаєш тиху колискову. А вы давно видели свою маму?