Мамо, я похований в Ізюмі,
поміж сотень інших, десь у лісі.
Вже від мене слова не почуєш,
дочці передай, хай добре вчиться.
Може, ми побачимось колись,
не шукай, тобі суглоби крутить.
В нас усіх є трохи спільних рис –
ноги перев’язані чи руки.
Ми у лісі, тут доволі тихо,
Мабуть, я ніколи не засну.
Вибач, мамо, я спиняю лихо.
20, невідомий, ЗСУ…»

Был Липецк очень маленьким, Зимой носили валенки. На танцы раньше бегали мы в старый драмтеатр.

Могу не про свой,а про соседний - На реке Сестре вонючей,стоит город Клин могучий!!!