Читайте:
Ліна Костенко
Чайка на крижині
В цьому році зима не вдягала білої свити.
Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.
Пошукала, поплакала.. .Що ж робити? --
Бідувала в старій із торішніх зів"ялих трав.
Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.
Сперечалася з морем, несла сум"яття вітрів.
Все збиралась на силі, та не встигла огледіться,
Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.
Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.
Лід кришився, б"ючись об каміння берегове.. .
І нарешті по Одрі – темній, широкій –
На останній крижині самотня чайка пливе.
– Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря?
Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна.
А крижина тонка. А крижина майже прозора.. .
Ну, а що, як її підмиє вода весняна?
Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?
затріщить і відломиться.. .Піде вода кругами.. .
– Дивна людино! Я ж маю крила,
Нащо крилатим ґрунт під ногами?
Об авторе стихотворения
Сочинение "Чи може людина мати крила? (за поезіями «Чайка на крижині», «Крила») "