Прочитайте і дайте оцінку. Пишу листа дівчині.

Почну з найгіршого.

Насправді, ти знаєш… я важко
хворий. Я не хотів тобі цього говорити Вконтакті, тому що вважав це недоречним.
І навряд чи я зміг би так одразу сказати
тобі це вживу чи по телефоні. А от листи… вони мають якусь містичну силу. На
них хочеться висловлювати свої найглибші думки.

Ні – ні, не те що б я був хворий там на рак чи на снід, чи на ще якусь із цих
чудових болячок. Я захворів на дещо, що діє значно сильніше, захворів на твою чарівність. Признаюсь, ця
хвороба мені дещо подобається. Але Я не
знаю чи вона виліковна. Однозначно мене треба рятувати, і мабуть, у світі не
існує людини, яка б зробила це краще за тебе. Врятуй мене теплими обіймами і
холодним ліжком, гарячою кавою і льодяним віскі, спокійними вечорами і шаленими
ночами. Врятуй мене своєю довершеністю, врятуй мене своїми недоліками, врятуй
мене своєю жіночністю, врятуй своєю мужністю. Швидше врятуй мене… .

Я хотів би щоночі перед сном пити ліки під назвою «твоє тіло»

та що там щоночі, я би вживав їх будь де, в будь який час.

вживав би у ліфті, в бібліотеці, на кухні, в туалеті, в літаку, в поїзді, в
авто, в кінотеатрі, на даху, скрізь)

Можливо ми ніколи не зустрінемось навіть, і як так і
помру в муках від цієї страшенно прекрасної хвороби, але хочу вірити в те, що
настане день, коли я зможу відчути тепло твоєї руки у своїй, і запах твого
божественного волосся. Мені ще ніколи так сильно не подобалась людина якої я
зовсім не знаю. Ти надихаєш мене на прозу, ти – моя непрочитана книга. І читати
тебе надзвичайно цікаво. Кожна сторінка могла б стати окремим світовим
бестселером.

може я й дійсно захворів, але цілком свідомо, отак, зовсім тебе не знаючи можу
сказати : ти потрібна мені..

І скажи мамі, що я дякую їй за тебе)

Твій таємний Pen-friend J