Тарас Григорьевич Шевченко. Какие стихотворения Т. Г. Шевченко впали вам в душу? Вообще читали?

Якось недавно довелось

Мені заїхать в Україну,

У те найкращеє село…

У те, де мати повивала

Мене малого і вночі

На свічку Богу заробляла;

Поклони тяжкії б’ючи,

Пречистій ставила, молила,

Щоб доля добрая любила

Її дитину… Добре, мамо,

Що ти зарані спать лягла,

А то б ти Бога прокляла

За мій талан.

Читали . У меня сборник Кобзарь дома лежит . Что запало? Гхм..

Минають дні, минають ночі,
Минає літо, шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...
Доле, де ти! Доле, де ти?
Нема ніякої,
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої, злої!
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити,
А коли ні... то проклинать
І світ запалити!
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати
І спати на волі,
І заснути навік-віки,
І сліду не кинуть
Ніякого, однаково,
Чи жив, чи загинув!
Доле, де ти, доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої! злої

Только не впали в душу, а запали в душу .)

Стихотворение которое прибило меня насмерть было "Якби ви знали, паничі, де люде плачуть живучи..."

Дело было так - меня забрали из инстика в армейку. И вот, будучи еще "духом", я был в наряде по столовой - убирался в зале. Начальнику столовой, прапорщику Гаврылюку, моя уборка не понравилась, он ехидно улыбнулся и притащил два офигенных бака с грязной водицей (литров по 30 каждый, сцуко), затем стал в центре зала и с выражением продекламировал:

"...А сестри! сестри! Горе вам,
Мої голубки молодії,
Для кого в світі живете?
Ви в наймах виросли чужії,
У наймах коси побіліють,
У наймах, сестри, й умрете!!!!", и опрокинул эти баки на пол...

Мои товарищи по наряду давно сменились и отдыхали в роте, а Володя лазил под столами и тряпкой собирал эту ...бучую воду)

Кажется читал. А может и нет. Стало быть не впало.