Іван Франко "Моїсей" где найти?

МОЙСЕЙ

Народе мiй, замучений, розбитий,
Мов паралiтик той на роздорожжу,
Людським презирством, нiби струпом, вкритий!

Твоїм будущим душу я тривожу,
Вiд сорому, який нащадкiв пiзниу
Палитиме, заснути я не можу.

Невже тобi на таблицях залiзних
Записано в сусiдiв бути гноєм,
Тяглом у поїздах їх бистрбїзних?

Невже повiк удiлом буде твоїм
Укрита злiсть, облудлива покiрнiсть
Усякому, хто зрадою й розбоєм

Тебе скував i заприсяг на вiрнiсть?
Невже тобi лиш не судилось дiло,
Що б виявило твоїх сил безмiрнiсть?

Невже задарма стiльки серць горiло
До тебе найсвятiшою любов'ю,
Тобi офiруючи душу й тiло?

Задарма край твiй весь политий кров'ю
Твоїх борцiв? йому вже не пишаться
У красотi, свободi i здоров'ю?

Задарма в словi твойому iскряться
I сила й м'якiсть, дотеп i потуга
I все, чим може вгору дух пiдняться?

Задарма в пiснi твоїй ллється туга,
I смiх дзвiнкий, i жалощi кохання,
Надiй i втiхи свiтляная смуга?

О нi! Не самi сльози i зiтхання
Тобi судились! Вiрю в силу духа
I в день воскресний твойого повстання.

О, якби хвилю вдать, що слова слуха,
I слово вдать, що в хвилю ту блаженну
Вздоровлює й огнем живущим буха!

О, якби пiсню вдать палку, вiтхненну,
Що мiлiони порива з собою,
Окрилює, веде на путь спасенну!

Якби!. . Та нам, знесиленим журбою,
Роздертим сумнiвами, битим стидом, -
Не нам тебе провадити до бою!

Та прийде час, i ти огнистим видом
Засяєш у народiв вольних колi,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомiн волi
I глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хатi i по своїм полi.

Прийми ж сей спiв, хоч тугою повитий,
Та повний вiри; хоч гiркий, та вiльний,
Твоїй будущинi задаток, слiзьми злитий,

Твойому генiю мiй скромний дар весiльний.

Дня 20 липня I905.

I
Сорок лiт проблукавши, Мойсей,
По арабськiй пустинi,
Наблизився з народом своїм
О межу к Палестинi.

Тут ще пiски й червонi, як рзйї,
Голi скелi Моава,
Та за ними синiє Йордан,
I дiброви, й мурава.

По моавських долинах марних
Ось Iзраїль кочує:
За тi голi верхи перейти
Вiн охоти не чує.

Пiд подертими шатрами спить
Кочовисько ледаче,
А воли та осли їх гризуть
Осети та будяччє.

Що чудовий обiцяний край,
Що смарагди й сапфiри
Вже ось-ось за горою блистять. -
З них нiхто не йме вiри.

Сорок лiт говорив їм пророк
Так велично та гарно
Про обiцяну ту вiтчину,
I все пусто та марно.

Сорок лiт сапфiровий Йордан
I долина пречудна
Їх манили й гонили, немов