Украинская поезия в 1917-1940. Как развивалась украинская поэзия в 1017-1940 годах?

Во 2-м предложении у вас опечатка: год не 1017, а 1917-й.
Всё, что не войдет, вышлю в почту. Та часть, где на украинском, могу выслать на русском.

Период украинской литературы - 1917-1940 гг- небывалыми в истории катаклизмами, ужасными трагедиями, насидьницькимы смертями сотен мастеров пера: М. Зерова, М. Хвылевого, Б. Антоненко-Давидовича, В. Пидмогильного, В. Клима, В. Полищука, О. Туринского, М. Семенко, Б - И. Антонича и ...Николая Вороного.

Он приветствовал Февральскую революцию 1917 года, но Октябрьскую революцию не принял, не понял ее кровопролития и братоубийства. Эмигрировал за границу, вернулся на Украину в 1926 г, Н. Вороной активной занимается литературной деятельностью, входит в контакт с П. Тычиной, М. Рыльским и др писателями

Второй период его поэтического творчества начался с 1924 года, когда широкий читатель познакомился со сборником его стихотворением «Стихи».
О его лирике читать здесь:
[ссылка появится после проверки модератором]

Общественно-политическая атмосфера в 30-е годы определилась усилением шовинистических тенденций, постоянными поисками шпионов, вредителей, буржуазных националистов и других «врагов народа».
Жертвами репрессий в Украине стали свыше 800 тыс. человек. Особенно заметные утраты понесли писательские организации. По обвинению в причастности к «украинской военной организации» был арестован О. Вишня. В концлагеря попали М. Кулиш, М. Зеров, В. Вражливый, И. Калячик, В. Пыдмогильный, Д. Загул, Е. Плужник и др. Всего на протяжении 1934 - 1938 гг. было арестовано более половины членов и кандидатов в члены Союза писателей Украины.
Украинская поэзия несмотря но притеснение, находит возможность реализовать свой творческий потенциал. Выходят поэтические сборники: «Ветер с Украины», «Сталь и нежность» П. Тычины; «Лето», «Сбор винограда» М. Рыльского; «Красные розы», «Люблю» В. Сосюры; «Из книги жизни», «Март» А. Малышко и др.

Вторая мировая война была серьезным экзаменом для украинской культуры. В сложных условиях войны культура стала могучим средством в борьбе против фашизма.

Вот здесь - розглядається та аналізується творчість в’язнів концтаборів
остарбайтерів у німецькій неволі. Їхня поетична творчість мала стати
основою збірника “Фольклор Великої Вітчизняної війни”:
([ссылка появится после проверки модератором] )

Здесь есть стихи украинских поэтов указанного периода:

http://lib.next-one.ru/cgi-bin/win/SU/UKRAINA/POEZIA_SBORNIKI/ukrpoet2.txt

Яр Славутич (до 1941 року - Григорій Михайлович Жученко) - ім'я відоме в літературному та науковому світі. Поет, який зміг промовити своє слово.
Доробок Яра Славутича як поета досить значний. Його перу належать десять збірок та безліч окремо виданих віршів, поем, присвят і т. ін. Цікавою є перша збірка поета "Співає колос", яка вийшла у світ улітку 1945 р. в Авґсбурзі (Баварія). До неї входить сонет "Степи Херсонщини", який і є об'єктом дослідження в даній статті.

Як відомо, пейзажний мотив степу є наскрізним для української літератури. Окрема тема степу в народних піснях. Бурхливого розвитку ця тема набула в першій половині XIX ст. у творчості поетів-романтиків, де картини степу, переважно Слобожанщини, посідають чільне місце, а пізніше - у творах М. Старицького, І. Франка, Лесі Українки.

Чільне місце серед його "степового" поетичного доробку посідає сонет "Степи Херсонщини". Він був написаний у брянських лісах у 1943 році, під час Другої світової війни.

До назви сонета "Степи Херсонщини" поет подає такий синонімічний ряд: поля питимі, рідна земля.
Визначальним "секретом" художньої творчості Яра Славутича, втіленим у цьому сонеті, є те, що поет зміг психологічно передати свою любов до рідного краю, до рідної Херсонщини.
На тлі такої пейзажної ідилії за принципом контрасту подається суворе, тяжке життя людей: "Несуть батьки журбу свою гірку / В степи Херсонщини, поля питимі". Насправді гармонія сві