твір опис

А може ти хоч обсяг напишеш?

Пріле листя. Я завжди плутав його запах із ароматом тих грибів, що їх ще не помітив грибник. У корзині вони пахнуть зовсім по-іншому: сухістю та ароматом маминого супу. Листопад – це пора втраченого часу та суму. Дерева стоять голі, неначе вони зібралися в останню дорогу. А може так воно і є? З кінцем зими розпустяться бруньки, прийде нове життя та зовсім інші запахи. Весна пахне свіжістю, а листопад прілим листям. Воно падає з дерев, збите важкими краплями осіннього дощу, забираючи з дерев весь той негатив, який накопичувався весь рік. І їм стає легше: невдовзі все їхнє горе буде поховане під білосніжним покривалом, весь їхній сум зійде нанівець, як тільки двірники у мегаполісах зберуть листя до купи та відвезуть геть, на смітник, щоб воно там пріло. Листопад чимось схожий на пізнє дитя: таке бажане й, водночас, нікому не потрібне. Ти любиш його за ту порожнечу, яку він породжує,за ті холодні дощі, що змушують ще більше загорнутися у теплий плащ, й ненавидиш за ті ж самі речі. Радієш ранньому снігу й грієш руки, тримаючи чашку з чаєм. Але холодний місяць втомлює та пригнічує. Ти б хотів, щоб потім настало знову літо, але вже закінчується осінь. Скоро зима вкриє сивиною скроні Землі – тієї матері, що народила це пізнє дитя. А поки що листопад холодним дощем цілує зморшки зими, намагається заховати їх у листі, але все це марно: лише хоровод білого та лапатого снігу допоможе світу стати свіжим та чистим.

ох и точно Соня написала, Кирюха-мозги развивай, а не побирайся здесь,

Кирилл Форналь, а сам думать поверь так тоже воспользывалась инетам! ! И в школе точно такоеже потом задание и зделать потом не сможешь думай своими мозгами есле есть есле нет, сочуствую Кирилл!!!