Твір "Дорогою ціною"

В одній із яруг, що спускалася до Дунаю, сиділи втікачі, чекаю чи перевозу — всі з домашніми речами, бо покидали батьківщину назавжди. Тут були дорослі й діти, здорові й навіть недужі. Між іншими — і Остап із Соломією. До них у дорозі пристав Іван, їхній земляк. Очікування затяглося. Раптом тихо підпливли човни, люди затовпилися, зашуміли. Іван Котигорошок, ускочивши в човен, кликав Остапа із Соломією. У ту ж хвилину наскочила сторожа. Одні втікачі відпливли, а інші кинулися тікати, і кулі свистіли над їхніми головами.
Остап і Соломія мчали вперед без пам’яті. Коли втомилися, згадали про одного мірошника Якима, що теж знав спосіб переправитися на волю, й повернули до його млина. Мельник упізнав Остапа й порадив зв’язати невеликий пліт. Після півночі все було готове. Пліт був важкий, і його ледве дотягли до річки. Навколо — ні душі, туман, утікачам явно везло. Пліт спустили на воду — і його понесло течією. Остап ледве зумів вирватися з потоку, доправитися до берега й схопитися за дерево.
Замість радості Остап відчув обурення й голосно закляв країну, де зазнав скільки кривди. У відповідь пролунав постріл сторожового козака, й Остап, скрикнувши, схопився за груди.

Уважаемый Никита! Я ссылки кидать тебе не буду - ты ведь так строго попросил этого не делать. Но совет все же дам: с такими вопросами лучше всего обращаться на украиноязычные сайты, там, где пользователи понимают, о чем идет речь. Здесь мало кто умеет писать на украинском. Кроме того, мало кто знаком с украинской литературой. А твои сверстники с Украины вряд ли станут отвечать - им даже свои уроки делать лень.