Які відмінності окупаційної політики в різних регіонах України. в період Великої Вітчизняної війни

У 1941 р. , захопивши територію України, німецьке військове керівництво зни-
щило її цілісність. Українські землі були розділені на чотири частини. Чернігів-
щину, Сумщину, Харківщину і Донбас як прифронтові області, підпорядкували
безпосередньо військовому командуванню. Значна частина центральних і схід-
них областей відійшла до Райхскомісаріату «Україна» . Західноукраїнські обла-
сті – Львівська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська – на правах
окремого дистрикту (округу) під назвою “Галичина” були включені у серпні
1941 р. до складу Генерал-Губернаторства, яке охоплювало польські землі з цен-
тром у Кракові. Генеральна губернія була своєрідним окупаційним адміністра-
тивно-територіальним утворенням – як з погляду територіального, так і
політичного. Вона включала такі етнічні українські землі, як Лемківщину, ча-
стину Посяння, Холмщину і Підляшшя, де з 18 млн. місцевого населення
4,5 млн. були українцями. У липні 1941 р. декретами Гітлера до Румунії було
приєднано Північну Буковину і Бессарабію, а Карпатська Україна ще з 1939 р. за-
лишалась у складі Угорщини.
Важливою відмінністю і специфічною особливістю вербування і вивезення
українців Галичини на роботи до Німеччини було те, що на цих теренах виникла
і почала діяти громадська інституція, створена спеціально у справах допомоги
депортованим. У дистрикті Галичина німецька влада дала дозвіл на існування до-
помогових комітетів – єдиної форми організації для всіх національних груп –
українців, поляків, євреїв.
Наступна відмінність у становищі українців у різних окупаційних зонах по-
лягає у характеристиці методів депортації населення. Ця проблема безпосе-
редньо пов’язана з одним із стереотипів радянської повоєнної історіографії.
Згідно з нею, вивезення українців на роботи до нацистської Німеччини носило
виключно насильницький характер, а роботи в III Райху йменувалися “приму-
совими”.
Таким чином, історично зумовлені відмінності українських земель у складі
УРСР під час Другої світової війни дістали своє закріплення у відповідному ад-
міністративному поділі окупованих територій та у виразній специфіці окупа-
ційної політики німецької влади стосовно їх населення. Це, у свою чергу, істотно
вплинуло на формування різних соціальних статусів двох гілок українського на-
роду як на батьківщині, так і у ІІІ Райху.
Четвертою дуже чіткою відмінністю є опис ставлення мешканців Західної
України і українців, які народилися на Східній Україні до самого факту Другої
світової війни. Якщо для «східняків» війна була і залишається Великою Вітчиз-
няною війною, і вони до сьогодні святкують перемогу “наших” у війні, то гали-
чани мають цілком інше ставлення до цього історичного факту. Вони не
вважають 9 травня – Днем Перемоги, так як вважають, що війна для них продо-
вжувалася до повної поразки національного підпілля ОУН і УПА у с. 50-х рр.
ХХ ст. від радянського комуністичного режиму.

Пожалуйста, пишите по русски, украинский язык очень тяжело читать, пропадает желание отвечать, так как надо напрягать зрение, искать параллели в русском языке. или воспользуйтесь помощью аналогичных украинских сайтов (если таковы имеются)