На які три основні періоди поділяється українське весілля??

3

Горилка. песни и гопак

Обряди української народної весілля поділяються на три періоди: до весільний, весілля, після весільний
http : //www.vasha-svadba.crimea.ua/obichai/item/173-obyichai-ukrainskoy-svadbyi

Українське весілля — це по-мистецьки вдало скомпоноване й осмислене народне обрядове драматичне дійство з розмаїтим використанням мистецьких жанрів і художньої творчості його учасників, у якому чітко визначені ролі кожного. На весіллі поєднуються дна роди для створення нової сім'ї та продовження роду.

У весіллі задіяні такі учасники:
• молодий і молода (наречений і наречена, князь і княгиня) — хлопець і дівчина, які одружуються;
• весільні батьки — батьки молодих;
• бояри (дружби) — найближчі неодружені друзі молодого;
• дружки — незаміжні подруги молодої;
• світилки — дівчата з боку молодого;
• весільний староста (шафер) — статечний чоловік, який є розпорядником на весіллі;
• свати — одружені чоловіки, родичі молодого й молодої. Українське весілля складається з обрядових дійств й умовно
поділяється на три основні періоди, кожен із яких має кілька самостійних епізодів: передвесільний, власне весілля, післявесільний.

Передвесільний період поділяється на такі етапи:
• запити;
• сватання;
• оглядини;
• заручини (змовини) .

Запити — це попередня домовленість родичів молодого з батьками дівчини про сватання.

Сватання — обрядова дія, у якій оприлюднюються почуття кохання хлопця та дівчини перед батьками, а також їхні наміри щодо згоди або незгоди на шлюб. Як правило, обрядових пісень під час сватання, що проводилося пізно ввечері, не співали, щоб зберегти його в разі відмови в таємниці. У цьому весільному обряді беруть участь: старости — два поважні, мудрі чоловіки, які добре знали традиції сватання; хлопець і дівчина; рідні або хрещені (названі) батьки дівчини.

Сватів запрошують до хати молодої, де вони кладуть хліб-сіль на знак того, ідо прийшли з добром. Учасники дійства розігрували сцену мисливців (або сцену багатих купців) . Під час розмови дівчина стояла біля печі. На знак згоди вийти заміж за парубка, який сватається, мала колупати піч — символ відлучення від родинного вогнища. У хаті на запитання батька: «А що ви за люди і відкіля вас Бог приніс? Чи здалека, чи зблизька? » — старости відповідали притчею-алегорією про «куницю, красну дівицю» , яку вони розшукують на прохання князя, а вона забігла на це подвір'я. Після закінчення розповіді ставилося конкретне запитання: «Кажіть же ділом, чи віддасте, чи нехай ще підросте? » Коли батьки погоджувалися на одруження, то дівчина виносила рушники, якими старости перев'язували один одного через плече, а молода затикала женихові за пояс хустку.

Б
Заручини (змовини) відбувалися в молодої, куди приїжджали батьки й родичі молодого. Сходилися подружки нареченої, її родина, сусіди. Часто заручини об'єднувалися зі сватанням. Під час ритуалу заручин дружки співають пісень про тугу молодої, викликану майбутньою розлукою із сім'єю.

Образ червоної калини, оспівуваної в піснях, на заручинах символізував ті зміни в житті молодої дівчини, що відбудуться після одруження. Весільна пісня «Ой повій, вітре, з яру на пшениченьку яру» — опоетизований монолог дівчини-нареченої та матері про майбутню долю, сповнений материнської тривоги, ніжності, дівочих сподівань щастя:

Там дівчина стояла, цвіт калини ламала.

Цвіт калини ламала, до личенька клала.

— Щоб я була такая, як калинонька тая.

— Ой будеш, доню, будеш, як к