Основні випадки чергування у –в; і –й приклади !!!ПОМОГИТЕ!!!

Між приголосними: Наш учитель; Десь у хлібах кричав перепел.
Незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под. : Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не сунься у воду (Приказка) ; Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга.

г) Після паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Стоїть на видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник) ; Це було.. . у Києві; До мене зайшла товаришка, учителька із сусіднього села.

2. В уживається для того, щоб уникнути збігу голосних:

а) Між голосними: У нього в очах засвітилась відрада (Панас Мирний) ; Була в Одесі; Прочитала в оголошенні.

б) На початку речення перед голосними: В очах його світилась надія; В Антарктиді працюють наукові експедиції.

в) Після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хв і под.) : Пішла в садок вишневий (Шевченко) ; Люди врозкид розляглися в траві (Гордієнко) .

3. У – В не чергуються:

а) У словах, що вживаються тільки з в або тільки з у: вдача, вклад, вправа, вступ (і удача, уклад, управа, уступ — з іншими значеннями) ; взаємини, влада, власний, властивість, вплив і т. ін. ; увага, ударник, узбережжя, указ, умова, усталення, установа, уява, а також у похідних утвореннях: вступний, владар, уважність, ударницький, умовний та ін.

б) У власних іменах і в словах іншомовного походження: Вдовенко, Врубель, Владивосток; Угорщина, Удовиченко, Урал, увертюра, ультиматум, утопія та ін.

І вживається, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

а) Після приголосного або паузи, що на письмі позначається крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, перед словами з початковим приголосним звуком: Нема вже тієї хатини. І я в сивині, як у сні (Павличко) ; Вірю в пам’ять і серце людське (Б. Олійник) .

б) На початку речення: І долом геть собі село Понад водою простяглось (Шевченко) ; І приковують [гори] до себе очі, і ваблять у свою далечінь імлисту (Коцюбинський) .

2. Й уживається, щоб уникнути збігу голосних:

а) Між голосними: У садку співали Ольга й Андрій; Оце й уся врода (Панас Мирний) ; Квітли вишні й одцвітали (Малицький) .

б) Після голосного перед приголосним: Навчає баєчка великого й малого (Глібов) ; На траві й квітках росинки, шелестіння й гомін гілки, щебетання й пісня пташки (Щоголів) .

Примітка. Так само чергується початковий ненаголошений і з й у словах: імення — ймення, імовірний — ймовірний, іти — йти, ітися — йтися (ідеться — йдеться) .

3. Чергування і — й не буває:

а) При зіставленні понять:
Дні і ночі; Батьки і діти; Війна і мир.

б) Перед словом, що починається на й, е, ї, ю, я:
Ольга і Йосип — друзі;
І раптом людська тінь майнула.
Куди, для чого, хто і як? (Рильський) .

в) Після паузи: Щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Шевченко).