повсякденне життя українців у другій половині 19 століття. помогите найти информацию желательно с картинками очень нужно!

ты же только начала интернетом пользоваться. в гугле надо писать это всё . и картинки там же

Основним типом традиційного житла в Україні в другій половині ХІХ ст. залишалася хата. Це затишна, найчастіше білена зовні і всередині, будівля під солом’яним дахом. Провідним типом житла була хата з одним житловим приміщенням, з’являються також двокамерні й трикамерні будинки.
Дану тенденцію легко прослідкувати в сучасному житті, окрім солом’яного даху, звичайно. Я маю на увазі відомі Вам одно-, дво-, а також трикімнатні квартири.
Тепер стосовно інтер'єру. Звичайно, говорити про повне збереження внутрішнього вигляду будинку, порівняно з другою половиною ХІХ ст., ми не можемо. Але поглянемо глибше. Житлове приміщення чітко поділене на умовні зони: праці, відпочинку, місце для молитви. Сьогодні популярними є однокімнатні квартири з чітким плануванням інтер'єру, без поділу на кімнати за рахунок стін, провідне місце має вільний простір.
На другу половину ХІХ ст. в Україні традиційно зберігалася моногамна сім’я (одна жінка, один чоловік), яка існує і сьогодні. Провідною функцією сім’ї була, і залишається, виховна, яка слугує для передачі дітям батьківського досвіду, культурної спадщини і сприяє формуванню в них ціннісних орієнтацій у житті.
Українська жінка традиційно була хранителькою домашнього вогнища і добробуту. Постійними хатніми обов’язками жінки були: дітей доглядати, варити, пекти, обшивати сім’ю, прясти, ткати, хату прибирати, доглядати худобу. Окрім того, жінки виконували ще й сезонні роботи. Таким чином, жінка працювала протягом дня більше часу, ніж чоловік, але ця робота була фізично легшою.
У другій половині ХІХ ст. статус жінки дещо змінюється. Про це свідчить майже рівномірний розподіл батьківського майна між усіма членами родини, у тому числі й між доньками. Жінка нарівні з усіма мала право на особисте майно, яке вона могла придбати за власні гроші.
Жінки з вищих верств отримали можливість здобувати кваліфікацію та середню й неповну вищу освіту. Поступово вони вливалися в громадсько – політичну роботу й привертали увагу до жіночої долі, ставали на захист своїх знедолених сестер. Подібні тенденції прослідковуються й сьогодні: нас оточують жінки – науковці, політики, письменники, викладачі… Перелік можна продовжувати ще довго.