в ній розкривається тема твору. назва, в загальному, може мати кілька функцій: номінативна, як не дивно (розкриває жанр: в "онєгіні" - "роман у віршах","щоденник спокусника" кєркегора і т. п.); стилістична - дещо ускладнене призначення, виходячи зі значення самого терміну, в якому сплітаються мова, смисл і особистість самого автора, разом з багатьма іншими "нюансами"("король, дама, валет" набокова - перше, що прийшло на думку: в цій назві,окрім натяку на інтригу-кліше, для поверхневого читача, приховані й можливі розгадки нерозвязанного автором фіналу, таким чином, назва являє собою своєрідне "кільце":закриваючи книгу, читач мусить ще раз звернутись до назви, яка стояла перед його очима спочатку, і так автор втягує читача в детектив, коли здається, що все вже ясно); часто назва просто вісвітлює основну тему твору (але це, мабуть, стосується "номінації")...шкода, що нас вчать "шукати сенс",а не насолоджуватись МОВОЮ, стилем, деталями...
"Старий і море" Хемінгуей. В основі роману розповідь про рибалку та його боротьбу з гігантською рибиною, що стала найбільшою здобиччю в житті.
Він не міг з нею справитись і привязав рибину до борту і повеслував до берега. Вона спливала кровю, зявились акули і зїли ту рибу. Чи все було дарма? Залежно як подивитись Старий зустрів найбільшого супротивника, коли думав, що вже не здатний на бородьбу. Він впізнав себе у рибі тому він поважав її як бійця. Це історія про те як ми бачимо себе і чи здатні ми залишитись тими, ким собі пообіцяли бути, знаючи, що наші принципи можуть нас погубити.