Твір на тему "Завтра може бути пізно" На дві сторінки!! Заране Спасибі))

Ну і постійно так… Завтра кину курити… Завтра почну бігати… Завтра почну нове життя… Завтра… Коли це? Це не сьогодні…
В чорний ящик. Вічно чекаємо день котрий ніколи неприйде. З одної сторони перед собою совість ніби й чиста, в думках переносишся в той майбутній час, де так приємно відчувати що це вже зроблено. Але насправді цей час чомусь не приходить…
Так може є сенс відмовитись від гарних дат і красивих фраз? Як гарно звучить “почати нове життя з нового року” але чомусь насправді 1го числа ти прокидаєшся з болем у голові і от що що а думки про нове життя в ту пяну голову ніяк не лізуть… Десь так числа 3го згадається про гарний намір почати нове життя… Але блін… Число 3тє, скоро знов свята а там складно… Ліпше вже після… І так до бескінечності.
Напевно, так складений розум людини щоб в любій ситуації знаходити собі виправдання. Обставини? Що ж виходить? Невже ми всі заручники обставин? Невже неможна нічого зробити, лиш потакати своїм недолікам і жаліти втрачений час?
А може просто варто при наявності бажання не шукати кращого часу? Як на рахунок того щоб не одразу перевертати весь світ чи розвертати своє життя в іншу сторону? Зробити маленький крок, але зробити його зараз, не чекаючи більш підходящого часу? Кинути курити - хоча б курити менше… Почати бігати - хоча б зарядку з ранку робити… І так у всьому.
Великі справи починаються з малого, неможливо в один момент все змінити. Людина це як великий архітектурний обєкт, якшо весь час його будували як попало то за один день з халтурної нори замок не виросте…
Хочеш змін? Почни сьогодні. Завтра може бути пізно…