Напишіть твір де висловлюєте власне ставлення до подій, героів, їхніх вчинків.

Була війна.. . Німці хорстоко побили діда Максима, після чого він так і не зміг очуняти.
І коли десь за стику1941-1942 років у нашій хаті з’явився дядько Іван, що теж, як і батько, потрапив у полон, весь завошивлений, зарослий, знеможений, він вже досить добреорієнтувався в обстановці. Дядькові Івану довелося зазнати лиха значно більше, ніжбатькові. Батько не потрапив у лабети гітлерівців. А дядька, через якого переїхав танк, везли в Німеччину після поневірянь за колючим дротом, і він здійснив неймовірне – вискочив десь у білоруських болотах з вікна вагона і дивом урятувався. Батько, мама, дідусь і бабуся, дружина Ольга Петрівна, доньки розповіли йому, як тяжкожити, а дід Максим ще й покашлював кров’ю, – серце Івана Ярешка запалало гнівом! Він ітак недолюблював німців, а тут прямо їх зненавидів. Все кипіло, нуртувало у ньому. Алена повен зріст, як і перед батьком, перед ним постала проблема роботи. Ніде нічого. І тут раптом батькові пропонують: – Іван у тебе грамотій великий. Створюється редакція, треба працівники... Та дядьковідкинув цю пропозицію: як? служити гітлерівцям? Стрімголов летів час, а роботи не було. І вже не тільки батько, а й усі наполягли: іди, Іване, в редакцію!. . Він пішов до газети «Ніжинські вісті». Знаний у місті педагог, учений, аспірант КДУ. Вінне просто став рядовим працівником, а очолив редакцію.. . Слова секретаря обкому партії про те, що Іван Кошелівець зустрічав фашистів у Ніжиніхлібом-сіллю, виявилися фальшивкою. Бо в той час його в Ніжині не було. А от підшивкагазети «Ніжинські вісті», органу Ніжинського міського управління, – перед моїми очима. Перший її номер за 21 березня 1942 року підписаний Іваном Ярешком. Посилено б’єтьсясерце, тремтять руки.. . «Селяни! Колгоспній системі господарювання прийшов кінець. Розпорядження про новийземельний лад – перший крок до Відновлення земельного ладу на Україні. Новийземельний лад – подарунок – селянству» – великими буквами на першій сторінці. Далійшли стаття «Сучасний стан» полковника і польового коменданта фон Кефера, повідомлення з фронту… Впала в око публікація «Шевченко в перекладах німецькоюмовою» . Газета, як газета. Замість Сталіна – Гітлер. На чиєму возі їдеш, того й пісеньку співай! Не дуже приємна і майже неприйнятна ця приказка Але обставини бувають вищими занас. Іван Ярешко підписував газету 24 рази. Всі ці номери я пильно прочитав, зробив рядвиписок. Червоною ниткою – «Українці! Кожен з вас мусить працювати! » Все правильно. Тільки праця тримає людину на землі. «Роботящому селянинові – своя земля! » Тежправильно. Малоприємно читати виступи Гебельса, Коха та інших представниківокупаційної влади, репортажі про демократизм і любов до народу Гітлера, погрози запереховування зброї тощо. Але ж немало опубліковано матеріалів про країну, її історію, про лицемірство радянськоївлади, про репресії і переслідування. Особисто Іван Ярешко написав статтю-некролог, присвячену Ользі Кобилянській. Його ж ґрунтовне дослідження про Григорія Сковороду (пізніше, коли вже не був редактором) , розворот про Пантелеймона Куліша, повідомленняпро Миколу Зерова тощо. Звичайно ж, блюзнірством несе від твердження «Німецький меч захищає нашуБатьківщину» . Сьогодні легко вдарити об поли, скорчити міну обурення. Та, глянувши на все цеоб’єктивно, ми знайдемо багато мотивів, суголосних нашій добі, початкові 3-готисячоліття. І хоч не з усім ми погоджуємося, не все приймаємо, дещо рішуче відкидаємо, – все ж перекреслити те, що було, ніхто не має права. Історію не підмалюєш. Вона сувора, складна, суперечлива, але така, як є: іншої доля нам не послала!