⇢ 
Ваня Власов
НИ
Никита Илюшенко
Вмираючи, покликав батько сина ,
Що був його єдиная дитина.
I мовив, звiвши голову стару:
"Мiй синку, швидко я, мабуть, умру.
Дав Бог прожити много лiт,
Добра надбати i пiзнати свiт.
Добро тобi лишаю. Не марнуй
Його, та й понад мiру не цiнуй.
Не думай в нiм мету життя знайти, -
Се сходи лиш до вищоi мети.
Та крiм добра, ти маєш, синку, те,
Що найважнiше - серце золоте,
Досить науки i здоровий ум,
I вже пройшов ти молодостi шум.
Одного лиш бажаю ще тобi:
Щоб мав ти друга щирого собi".
Син мовив: "Татку, дяка вам і честь!
Та в мене друзiв щирих много єсть".
"О синку, много при їдi й винi,
Та в горю помогти - напевно, нi!
Я, сiмдесят п’ять лiт проживши, вспiв
Знайти одного лиш - та й то напiв".
" Нi, татку, - мовив син, - з моiх друзяк
Пiде за мене кождий хоч на гак! "
Всмiхнувсь отець. "Щасливий, синку, ти,
Та я би радив пробу навести.
Зарiж теля i запакуй у мiх,
А нiччю йди з тим до друзяк своiх.
Скажи : "Бiда! Я чоловiка вбив! "
Проси, щоб захистив тебе и скрив.
Своiх так перепробуй, а потiм
Застукай i в мойого друга дiм"
Послухав син. Як смерклося цiлком,
Пiшов важким нав’ючений мiшком.
До друга найлюбiшого ворiт
Застукав: "Живо, живо отворiть! "
Явився друг. "Се що тебе жене? "
"Я чоловiка вбив. Сховай мене! "
Та сей, не отворяючи ворiт,
Сказав: "Тiкай! Чи ще мене й мiй рiд
Ти хочеш у тяжку бiду вплескать?
Адже ж коли почнутьтебе шукать,
То де ж пiдуть насамперед? Сюди!
Бо знають, що я друг твiй! Геть iди"
Пiшов по iнших своїх другах син, -
Не скрив його, не втiшив нi один.
А дехто мовив: "Забирайся ти!
Я зараз мушу властям донести.
Адже ж всi знають, як дружим ми, -
Ще скажуть, що до спiлки вбили ми".
Отак всю нiч продвигавши свiй мiх,
До батькового друга вiн прибiг.
"Рятуйте, дюдьку! Я людину вбив,
Та вже й у мiстi шуму наробив!
Ось труп! Там десь погоня вже жене!
Ой пробi, скрийте трупа і мене! "
Старий живенько замки відкрутив
I з мiхом парубка в свiй дом пустив.
"Ну, ну, ходи, небоже, скрийся тут!
А трупа десь я впру в безпечний кут".
Замкнув ворота, взяв на плечi мiх -
Та парубок упав йому до нiг.
"Спасибi, дядьку! Не турбуйтесь, нi!
Нiяке зло не сталося менi".
I вiн сказав йому батькiвську рiч
I все, що дiялося з ним ту нiч,
I як подвiйно тут вiн скористав:
Фальшивих друзiв збувсь, а вiрного пiзнав.
[ссылка заблокирована по решению администрации проекта]
Похожие вопросы