Характеристика Жульєна Сореля подана в цій статті. Трагедія Жульєна Сореля полягає, перш за все, в неможливості реалізувати свої ідеали у оточуючій дійсності. Жюльєн не відчуває себе своїм ні серед аристократів, ні серед буржуа, ні серед духовного стану, ні, тим більше, серед селян. Образ Жульєна Сореля у романі «Червоне і чорне» Жюльєн Сорель — представник покоління початку 20-х років XIX століття. Йому притаманні риси романтичного героя: незалежність, почуття власного достоїнства, бажання змінити долю, бажання боротися і добиватися мети. Він яскрава особистість, в ньому все вище норми: сила розуму, волі, мрійливості, цілеспрямованості. Наш герой — син теслі. Він живе в маленькому провінційному містечку Верьере з братами і батьком і мріє вирватися звідси у великий світ. В Верьере його ніхто не розуміє. «Усі домашні зневажали його, і він ненавидів своїх братів і батька …» Юнак з раннього дитинства марив військовою службою, його кумиром був Наполеон. Після довгих роздумів він вирішує: єдина можливість чого-небудь досягти в житті і вирватися з Верьера — стати священиком. «Пробити дорогу для Жюльєна насамперед означало вирватися з Вер’єра; батьківщину свою він ненавидів. Все, що він бачив тут, будоражило його уяву ». І ось перша перемога, перший «вихід у світ». Жюльєна запрошує до себе в будинок вихователем дітей мер Верьера пан де Реналь. Уже через місяць діти обожнювали молодого вихователя, батько сімейства перейнявся до нього повагою, а пані де Реналь відчувала до нього щось більше, ніж просто повагу. Однак Жюльєн почував себе тут чужим: «він відчував лише ненависть і відразу до цього вищого світу, куди він був допущений тільки до краєчку стола …» Життя в будинку пана де Реналя було наповнене лицемірством, прагненням до наживи, боротьбою за владу, інтригами і плітками. «Совість Жюльєна стала нашіптувати йому: « Ось воно — це брудне багатство, якого і ти можеш досягти й насолоджуватися ним, але тільки в цій компанії. О Наполеон! Який прекрасний було твій час! ..» Жюльєн почував себе самотнім у цьому світі. Завдяки заступництву кюре Шелана Сорель потрапляє в Безансонскій духовну семінарію. «Якщо Жюльєн тільки очерет коливний, нехай загине, а якщо це людина мужня, нехай пробивається сам», — сказав про нього абат Пірар. І Жюльєн став пробиватися. Навчався він старанно, але від семінаристів тримався осторонь. Дуже скоро побачив, що «знання тут і в гріш не ставлять», бо «успіх в науках здається підозрілим». Жюльєн зрозумів, що заохочується: лицемірство, «аскетичне благочестя». Як не намагався юнак прикидатися дурником і нікчемою, він не міг сподобатися ні семінаристам, Ні начальству семінарії — надто вже відрізнявся він від інших. І нарешті — перше підвищення: його призначили репетитором по Новому і Старому Завіті. Жюльєн почував підтримку абата Пірара і був вдячний йому за це. І раптом — несподівана зустріч з єпископом, яка вирішила його долю. Жюльєн переїжджає в Париж, в будинок маркіза де Ла-Моля і стає його особистим секретарем. Ще одна перемога. Починається життя в особняку маркіза. Що ж він бачить? «У цьому особняку не допускалися ніякі похвальні відгуки про Беранже, про опозиційні газети, про Вольтера, про Руссо, ні про що б то не було, що хоч трохи віддавало вільнодумством і політикою.
http://dovidka.biz.ua/obraz-zhulyena-sorelya/
