чому почалась боротьба між демосом і аристократією

Самым важным и даже наиболее существенным явлением внутренней истории Рима в V u IV вв. была борьба патрициев с плебеями. Эта борьба тянулась очень долго и отличалась большим упорством с обеих сторон. После отмены царской власти положение плебса в Риме ухудшилось, потому что вся власть в государстве попала в руки патрицианских родов, а они пользовались ею исключительно в своих интересах. Все выгоды доставались патрициям, все невыгоды падали на долю плебеев. Когда Рим приобретал приращения к своей государственной земле (ager publicus), пользование отдельными её участками предоставлялось на правах бесплатной оккупации одним патрициям, а между тем, плебеи, участвовавшие в войнах и платившие налоги, как раз доводились этими войнами и налогами, наоборот, до настоящего разорения. Подобно тому, как это было в Аттике перед реформою Солона, простолюдины находились очень часто в неоплатных долгах у знати, причем долговое право и в Риме было крайне жестоко. Должник отдавал в залог не только свое имущество, но и тело: кредитор имел право заковать его в цепи или запереть в тюрьму, заставить на себя работать и даже подвергать наказаниям. Плебеи не хотели переносить таких несправедливостей и стали добиваться лучшего положения в государстве, каждый раз, однако, встречая сильное сопротивление со стороны патрициев. Одним словом, в Риме повторялась в новой форме такая же борьба аристократии и демократии, какая была в Греции. Но у римлян эта сословная борьба приняла иной характер, чем у греков. Здесь именно не было ни народных восстаний, ни установления тирании, и борьба шла на законной почве, потому что в самом же начале плебеям удалось организовать свои силы для мирного пользования политическими правами в народных собраниях и получить в лице своих собственных должностных лиц, трибунов, могущественных защитников своих интересов против злоупотреблений патрицианских властей. Начало организации плебса под предводительством собственных трибунов относится к середине второго десятилетия после изгнания царей.

БОРОТЬБА ДЕМОСУ ЗІ ЗНАТТЮ
Якими були причини і наслідки боротьби демосу з аристократією?

Серед вільного населення грецьких полісів невелику групу становили аристократи — представники і нащадки родової знаті, які володіли великими ділянками землі, ремісничими майстернями і кораблями.
Аристокра́тія (від грецького «аристос» — найкращий, «кратос» — влада) — привілейований прошарок населення, котрий мав виняткові права, переваги та можливості порівняно з іншими верствами суспільства.

Інші вільні: бідні і багаті, але незнатні жителі грецьких міст-держав називалися демосом — тобто народом. Це були землероби, ремісники й торговці.
Де́мос — вільні незнатні верстви громадян грецьких полісів.

В історії Греції VIII ст. до н. е. було періодом панування родової знаті. Аристократи, використовуючи свій вплив, захоплювали дедалі більше земель. Не маючи достатньо коштів для обробітку навіть своїх ділянок, демос поступово втрачав їх. Якщо дрібний землевласник брав що-небудь у борг в аристократів і потім не міг його повернути, він потрапляв у боргове рабство. Таким чином становище демосу погіршилося, у той час як аристократична верхівка постійно збагачувалася.

Згодом аристократи зосередили у своїх руках управління полісом, а демос до влади не допускався. Тому народні збори скликались рідко і на них оголошувались уже підготовлені верхівкою рішення. Поступово в суспільстві посилювалося незадоволення свавіллям аристократії. У VIII—VII ст. до н. е. певна частина демосу розбагатіла. Це — купці, власники майстерень і кораблів, заможні селяни. Вони прагнули брати участь в управлінні державою, проте були позбавлені цього права.

Боротьба ця була тривалою та складною. Проте в багатьох полісах демос домігся скасування боргового рабства і невдовзі одержав право брати участь у народних зборах. В інших — продовжувалось панування аристократів. Афінська держава http://ukrmap.su/uk-wh6/1130.html

Ничем