Очень нужна информация!! ! Помогите пожалуйста!!!

в письменном виде и под надзором

Бабине літо Моральність - це розум серця. Г. Гейне
Автор: | Доданий: 2007-10-25| Переглядів: 287 | Рубрика: №36(2007p)

Бабине літо

Моральність - це розум серця.

Г. Гейне

Нещодавно на малій сцені Українського академічного театру драми та музичної комедії, храмі нашої духовності, у 80-й театральний сезон, відбулась прем'єра вистави "Бабине літо" режисера-постановника Ігоря Славінського, м. Київ.

Українському академічному притаманне експериментування. І цього разу театр здивував глядача.

Події, що розкриті у виставі "Бабине літо", розгортають моральні вчинки окремо взятої заможної сім'ї, де гонитва за грошима принижує гідність і моральність людини. Перед нами родинні взаємини в незвичайних обставинах з наслідками цих стосунків. Цінність вистави в тому, що вона відкрила завісу інтимного життя з її моральністю.

Ролі виконували як досвідчені, так і молоді актори - Феодора Полоз (роль Юлії Семенівни) , Світлана Нікітасенко (роль Ніни) , Марина Дяченко (роль Мімі) та Микола Тамарянський (роль Янгула) .

Головна роль вистави - роль Янгола, особливим почерком розкрита, в ньому виразність образу, відчутна емоційність з тональністю, розкритою в динаміці образу. Водночас актор створив свого героя дещо ніяковим та невпевненим, очевидно швидкоплинність подій вистави сприяла цьому та призвела до поодиноких текстових похибок.

У прем'єрі ця роль була б більш перспективною у виконанні молодого та талановитого актора Максима Руденко. Ми в чеканні на його ролі.

Темперамент, вражаюча пластика, надмірна емоційність притаманна образу Ніни (актриса Світлана Нікітасенко) . Кожен її рух проникнутий живим життям, у ній закінченість кожного жесту, ракурсу тіла, поруху очей - все дано образно, значно і не має іншої тональності, яка була б нам ближче, краще б сприймалась душею. Образ Ніни приваблює глядача експресивністю із змалюванням життя в усій його сутності та зрадою сімейних взаємин. Актриса неначе наспівує думки. Ми приголомшені незбагненою силою її таланту, адже роль зіграна на рівні розуму і серця.

Марина Дяченко в ролі Мімі приваблива з молодечою запальністю, імпонувала глядачу.

Метр сцени, актриса Феодора Полоз роль Юлії Семенівни створила натхненно, зосереджено, із всіма її відтінками та йшла до образу через художній текст з глибини душі, чим і привернула увагу глядача. Вона апелює до різних відчуттів: зору, дотику, слуху й тому подібне. В ній співпадіння особистого характеру та характеру героїні. Відтак створюється враження злиття образу в одну гармонійну єдність.

Мізансцени вистави самодостатні, хоча надмірно спрощені. А уява щодо клінічної смерті образів традиційно сприймається яскравим світлом в кінці тунелю, але постановник більш вдало розкрив в цьому перевагу звукового супроводу з його дотепністю. Епізоди оголення (як експеримент) підкреслили гостроту подій та були адекватно сприйняті глядачем.

Головна теза вистави - моральне збіднення та порух до взаємин з розумінням, саме розумінням, як нам душу зберегти, як формувати духовну культуру та торкнутись глибини серця і душі голосом самого серця. Й нехай викриття зла завжди буде утвердженням добра, єдності душі і тіла.

тема 1.попробуй.