расскажите какую нибудь украинскую легенду связаную с какой то речкой или замком или подобным

Річка Либідь пішла від сліз Либеді, дочки якогось київського князя. Вона була чудова, як майське сонце. З усіх країв світу з'їжджались молоді лицарі, князі й королевичі просити її руки. Та княжна й знати, й чути не хотіла про весілля. «Не піду та й годі!» — казала вона всім.
Лицарі й королевичі хотіли звабити княжну своїм багатством, хоробрістю; не один поклав голову, щоб сподобатися, та ніщо не допомагало. Королевичі порадились між собою, здвигнули плечима, припоясали булатні мечі, сіли на своїх вірних коней і роз'їхалися.
Пусто й сумно зробилося в княжому палаці: не стало ні хоробрих лицарів, ні прекрасних королевичів. Княжна, як горличка в клітці, сиділа в своєму опустілому теремі: може, й хотіла б, щоб хтось приїхав, та ніхто не показувався.
Так минуло кілька літ. Помер князь, став другий. Княжна мусила вибратись із палацу. Вона побудувала собі хатку за Києвом на горі й жила в ній одним-одненька. Сумним-сумним було молодій дівчині чернече життя. Дні й ночі вона плакала. З цих сліз і пішов струмочок, який і називається Либіддю. Гора, на якій жила княжна, зветься тепер Дівич-горою.. .

Легенда про Прут і Говерлу

Колись дуже давно на Гуцульщині жив молодий і вродливий хлопець. Його звали Прутом. Прут був закоханий в красиву дівчину Говерлу. Батько Говерли був чаклуном. Говерла була доброю людиною, а от її батько – злим чаклуном. Говерла і Прут зустрічалися. Одного разу чаклун дізнався про те, що Говерла зустрічається з Прутом. Чаклун дуже розсердився і перетворив Говерлу на високу гору. Коли про це дізнався Прут, то нічого не боячись, прийшов до чаклуна. Хлопець побачив чаклуна, що сидів біля вікна і дивився на високу гору. Прут, побачивши чаклуна, сказав: «Ти свою єдину доньку перетворив у гору. Але вона нічого ж не винна! » Чаклун нічого не відповів. Хлопець, схиливши голову, вийшов з хати і на подвір’ї почув голос чаклуна. Чаклун сказав: «Хлопче, якщо ти кохаєш мою дочку і хочеш, щоб ця гора була знову дівчиною, до повинен до заходу сонця вийти на її вершину. Якщо не встигнеш, то я тебе перетворю на річку» . Він тільки добіг до підніжжя гори, а сонце вже сідало. Прут так і не встиг вийти на гору і злий чаклун перетворив його на річку.
Відтоді гора називається Говерлою, а річка Прутом.
Коли річка шумить, люди кажуть: «То Прут розповідає історії Говерлі».

Легенда о рождении названия города Ковле переносит нас во времена Даниила Галицкого, У тихой, живописной реки Турии стояла кузница. Князь Даниил пожаловал к ней и спросил кузнеца, сможет ли тот выковать меч. Кузнец согласился, более того, выхватил меч у слуги князя и согнул его вдвое. Князь не дрке любил непокорных, однако кузнеца за дерзость не наказал. ..Тихо шелестит камыш. Хлюпочеться чистая целебная вода о берег. Падает луч солнца на металл и сверкает неповторимым сиянием. Летит над рекой и болотом величавая мелодия кузнеца: " Бим-бом-дзень! ", " Бам-бом-дзень! ". И сипляться искры вокруг, словно зори из неба. Выковывает кузнец меч, закаляет водой из реки Турии, освящает меч духом своим и силой. Входит украинский дух в красный розпечений металл. Входит в оружие сила от мышц и энергии кузнеца. Доволен был князь Даниил, который победил хищных тевтонцев с помощью чудодейного меча. Волынская сталь оказалась сильнее от рыцарской, немецкой. Возвращаясь с войском, Даниил спросил, какое вознаграждение хочет кузнец за работу. Отказался от этого кузнец, сказав, что ему превыше всего дорогая победа и это является наивысшей наградой.

- То будет отныне этот город зваться именем твоим - Ковле, - сказал князь. И поехал себе дальше, оставив кузнеца в размышлениях, под тихий шелест камышей.

почитай Гоголя "Майская ночь или утопленница" или "Страшная месть"