У чому полягає небезпека цахесів для суспільства?

"Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер" (1819) Твір Е. Гофмана "Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер" розповідає про події, що мали місце в маленькій державі князя Деметрія. Дійовими особами твору є карлик Цахес, фея Роза-бельверда, студенти Балтазар і Фабіан, професор Мош Терпін та його дочка Кандіда, маг Проспер Альпанус. Розповідь ведеться від особи автора. Історія про маленьку потвору викриває побут і звичаї карликових князівств, які ще мали місце в Німеччині.
У державі князя Деметрія кожен мешканець мав повну свободу, тому сюди злетілася велика кількість фей і магів, які понад yсe на світі ставлять свободу. Але незабаром Деметрій помер. Його місце посів Пафнутій, який вважав, що чарівникам на його землях не місце. У князівстві залишилася лише фея Розабєльверда, яка умовила Пафнутія надати їй місце у притулку для шляхетних дівчат. Одного разу, коли Розабельверда в чудовому настрої гуляла в лісі, на узбіччі дороги вона побачила селянку Лізу, яка спала. Поряд з нею лежав кошик із хмизом, в якому був її син, крихітка Цахес. Це була страшна потвора зі старечим обличчям, тонесенькими, мов гілочки, ніжками. Пожалівши цю потвору, фея почала розчісувати своїм гребінцем його заплутане волосся. Коли мати прокинулася, феї вже поряд не було. Селянка вирушила в путь. Дорогою вона зустрілася з місцевим пастором, який був дуже вражений потворністю малюка, хоч і сказав, що той гарний собою, і навіть запропонував взяти дитину на виховання. Ліза була рада позбавитися цього тягаря, але не могла збагнути, чим саме міг сподобатися її потворний син пасторові. А тим часом у Керпеському університеті навчається молодий поет Балтазар, який кохає Кандіду, дочку свого професора Моша Терпина. Несподівано серед університетського люду з'явилось нове обличчя - крихітка Цахес, який має чудесний дар привертати до себе людей. Якщо хтось у його присутності говорить щось дотепне, всі вважають, що це сказав Цинобер (так тепер називають крихітку Цахеса) , але якщо Цинобер мерзенно нявчить, що він полюбляє робити, обвинувачують не його, а когось іншого. Всі захоплюються витонченістю й спритністю Цинобера, він зачарував навіть Кандіду. Чвари Цинобера діють на всіх людей, стан яких схожий на масовий психоз. Тільки два студенти - Балтазар (за задумом автора, він ревно охороняє казковий світ природи й поезії від вторгнення вульгарності й повсякденності) і Фабіан - помічають, що карлик насправді потворний і лихий. Щодалі, то більше благ досягає карлик брехнею. Він стає експедитором у міністерстві іноземних справ. Глибокий задум втілений у незвичайній долі потвори Цахеса, долі, що обумовлена тим загадковим для романтика законом, за яким матеріальні й духовні блага в буржуазному суспільстві розподіляються нерівномірно: той, хто має владу, присвоює собі плоди розуму й рук тих, хто нічого не має.
Одного разу до князівства прибуває доктор Проспер Альпанус, який насправді є магом. За допомогою магічного дзеркала він показує Балтазару та Фабіану, яким є в дійсності карлик, потім викликає фею Розабельверду і повідомляє її, що в майбутньому карлик наробить багато біди. Фея погоджується більше по опікувати Цинобера і ламає гребінець, що ним вона колись розчісувала його кучері. Чарівна сила гребінця була у трьох вогняних волосинках, які вона наділила чаклунською силою: всі чужі заслуги приписувалися йому, а всі його вади - іншим, і тільки дехто міг бачити правду. Тепер ці волосинки слід було вирвати, що й зробили Балтазар і Фабіан. Це відбувається саме в той момент, коли мали відбутися заручини Цинобера з Кандідою. Всі враз побачили карлика таким, яким він був насправді. Його викидають геть, він біжить до свого палацу і тоне в срібному горщику, застрягає й помирає. Однак фея після смерті робить останнє благодіяння - перетворює його на красеня. Не забуває фея й матері карлика, селянки Лізи: на її ділянці виросла чудова солодка цибуля, і жінка стає постачальницею князівського двору цією цибулею. А Балтазар оженився на красуні Кандіді на радість її батькам.
А

«У чому полягає небезпека цахесів для суспільства»

Більшість сучасних людей — дуже приземлені особистості: вони турбуються лише за матеріальні блага, забуваючи при цьому, що в житті існують набагато важливіші речі. Духовні цінності все частіше відходять на другий план, звільняючи місце для корисливості, жадібності та байдужості. Люди стають все більш жорстокими й егоїстичними, дбають лише про своє благополуччя й плюють на проблеми інших, часом навіть близьких людей. Заради наживи вони здатні присвоїти результати чужої праці, зрадити друзів і переступити через людські страждання, такі люди не гребують будь-якими методами для досягнення своєї мети. Цахеси — це лицеміри, маленькі потвори, що вдало приховують за гарною оболонкою свою гидку натуру: мило усміхаючись, вони готують тобі ножа в спину.
«Як тільки служіння суспільству перестає бути головною справою громадян і вони надають перевагу служити йому своїми гаманцями, а не особисто, — держава вже близька до зруйнування», — говорив французький філософ Жан-Жак Руссо. У погоні за грошима люди витрачають всі свої душевні сили, тому, наживаючи багатство, залишаються з порожнечею замість душі. «Але за ширмою чванливості й цноти, за блиском розкоші й шиком суєти вам не втаїти власної гидоти й не сховать своєї пустоти», — писав Василь Симоненко.
На жаль, наш світ переповнений цахесами й філістерами. Такі собі «професори» януковичі керують державою, прийшовши до влади за допомогою зради, підкупу, брехні. Ляльки-маріонетки дриґають гнучкими ручками, а глядачі аплодують бездарним акторам, побоюючись втратити теплі місця. А яка влада, такий і народ, тому вкрасти шапку в перехожого в темному провулку, отримати золоту медаль за татові гроші, запросити на обід і підсипати отруту своєму конкурентові, хвалитися любов’ю до людей і водночас називати Геббельса талановитим сприймається, як належне.
Сьогоднішнє суспільство деградує. Міцний красень-юнак, зайнявши місце в переповненій електричці, затикає вуха «черепашками» і втуплює очі в яскравий екран смартфона, щоб «не побачити» літню жінку, яка стоїть біля нього. Цахеси тягнуть його в прірву. Як часто зараз можна зустріти на вулицях компанії гарно вбраних, яскраво розфарбованих, із сигаретами та енергетиками в руках дівчат з нульовим рівнем інтелекту. Їхній словниковий запас не дотягує навіть до тридцяти виразів славнозвісної Еллочки-людоїдки, а тим більше до трьохсот слів племені негрів «Мумбо-Юмбо». Книжки вони читають рідко. У них лише гарна оболонка. Вони залюбки будуть знімати відео на телефон, як однокласники знущаються з «білої ворони», а потім викладуть це в інтернет задля веселощів.
У філістерів немає майбутнього. Суспільство не може складатися лише з міщан без духовних потреб, йому конче необхідні розумні, добрі, здатні до співчуття люди.