Дуже потрібний твір на тему: Причини деградації Доріана Грея.

Значит так: человек творил что хотел - пил, гулял, обманывал (друзей, женщин) и чувствовал себя при этом великолепно и в буквальном и в переносном смысле; очень ему в этом помогал волшебный портрет, который вбирал в себя все отрицательное, что могло бы приключиться с внешностью оригинала (ну, например - опухшее после бессонной ночи лицо, презрительно искривленные губы, морщины от возраста и периодически все-таки посещающих тяжелых мыслей и т. д. ). Появлялось ощущение безнаказанности и вседозволенности, а они вообще творят даже с относительно нормальными людьми страшные вещи. При Дориан Грей изначально был самолюбующимся эгоистом, так что почва для превращения в бесчувственное вечно ослепительно молодое чудовище была хорошая. Ну дальше закономерное падение все глубже и хуже.

Першим з ознак гріховного «останнього часу» аморальною деградації суспільства, апостол Павло в Біблії називає: себелюбство, егоїзм, хтивість, недружелюбність і великий потяг до гріховних задоволень. Ці слова Божого пророцтва як ніколи актуальні в наш час. І з кожним роком, кожним днем ми можемо переконуватись у тому, як світ котиться в безодню гріховності, вбиваючи свій образ моральноі людини. В літературі, в тому числі, також існує безліч прикладів відверто аморальних людей, які абсолютно не замислюються про своїх діяння і вчинки. Таких людей цілком можна називати аморальними, одним з таких людей є Доріан Грей в романі Оскара Уайльда.
Життевий шлях деградаціі Доріана розпочинаеться зі знайомства з лордом Генрі Уоттоном, людиною, яка давно йде по шляху гріха. Він став для Доріана змієм-спокусником, який зміг зацікавити юне і безгрішне створення тими вадами, якими він насолоджувався. Лорд Генрі пробуджує в Доріанові самолюбство, розкриваючи йому всі карти достоїнств і насолод молодості, головною з яких була краса. І ось, стоячи перед портретом, Доріан зрікається своєї душі в ім'я вічної молодості – продає справжню цінність за красиву оболонку! Спілкування з лордом Генрі дуже згубно впливало на Доріана Грея, який став слухати кожне його слово, йшов за ним, як за вчителем по шляху пороку, все сильніше закохуючись у самого себе, все сильніше наближаючись до безодні... Але, якщо сліди гріхів, переживань відображаються на обличчях людей, обличчя Доріана не змінювалося, тоді як душа його, що жила в портреті, старіла, прогнивала з кожним його згубним діянням... А доля все одно давала йому шанс повернути свій людський вигляд. Художник Безіл Холлуорд до останньої хвилини намагався надоумити Доріана, і отримав за це ніж у спину. Якби наш герой хоч раз заглянув у Біблію, він би знав, що за всі гріхи рано чи пізно доводиться розплачуватися. Кожен отримує те, що заслужив. Але є надія на порятунок, на примирення з Богом, прощення гріхів, через смерть Ісуса на хресті за наші провини. Ці слова звучать в Євангеліє вже впродовж багатьох століть, і дають людині надію на душевне умиротворення.
Наприкінці роману, мі чудово бачимо як Доріан приймае цю звістку, та хоче покаятися, але не може... Не може вибратися з цупких лап Лукавого, який немов шепоче йому інше, виправдовує його гріховні діяння... Вирішивши позбутися портрета, який так обтяжує його, Доріан Грей гине, так і не зумівши покаятися... Гине в образі зморшкуватого, зів'ялого, відразливого старого з ножем у грудях. Доріан Грей продав душу, осквернив тим самим храм душі, впустивши в неї духів гріха, які танцювали там свої зловісні танці... Якби Доріан Грей обрав інший шлях, зберіг у собі духовну і моральну чистоту, то він би зберіг і своє обличчя. Може не фізичне, та хоча б духовне. Хоча обличчя святих старців набагато красивіше облич грішній молоді...
Максим Арцибашев)