Автор першої друкованої граматики живої народної української мови, написаної 1805 р. , але виданої 1818 р. в Ст. -Петербурзі під назвою «Граматика малоросійського наріччя» (рос. Грамматика малороссійскаго наречія) , а також важливого для її розуміння «Додатку до Граматики малоросійського наріччя» (рос. Прибавленія къ ГрамматикѢ малороссійскаго наречія) (1822 р.) , є Павловський Олексій Павлович - один з перших мовознавців, що заклали наукове підґрунтя для усвідомлення української мови як самостійної й рівноправної серед інших слов'янських мов.
В українському мовознавстві їй передували граматики учнів Львівської братської школи (1591 р.) , Лаврентія Зизанія (1596 р.) , М. Смотрицького (1619 р.) , І. Ужевича (1643 р.) , але всі вони в традиціях тогочасної філології пояснювали церковнослов'янську мову переважно в порівнянні з канонічними латинською і грецькою.
Лише написана латинською мовою «Грамматыка словенская» І. Ужевича охарактеризувала граматичну будову староукраїнської книжної мови (у І. Ужевича «народна мова» , лат. lingua popularis).
Однак з огляду на призначення, обсяг, зміст і структуру саме праця О. Павловського вважається першою науковою граматикою української мови, бо в ній системно аналізується фонетична, граматична й частково лексична та фразеологічна будова народної української мови, на базі якої вже тоді активно розвивалася літературна форма мови.
Дивись - Сучасна українська мова