Поезія «І все-таки до тебе думка лине» належить до громадянської лірики, входить до складу збірки «Думи і мрії» , надрукованої у Львові 1899 року.
І. Франко писав: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» , Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хорої дівчини» .
Тема віршу – туга за Батьківщиною, болючі роздуми про ії долю. Сльози – ключове слово у поетичному тексті, однак значення щоразу увиразнюється контекстом: лірична героїня ладна «ридати» над лихом України, що перевершує усі бачені насильства, однак «соромиться» сліз, що ллються від безсилля.
Ця поезія є результатом, навіть висновком довгих роздумів авторки: хай ії батьківщина найнещасніша, найзанапащена, але для неї вона найдорожча. Свою любов до рідного краю можна виявити не сльозами, тільки ціною тривалої боротьби за волю, ціною крові, ціною навіть життя: « О, сліз таких вже вилито чимало, — Країна ціла може в них втопитись; Доволі вже їм литись, — Що сльози там, де навіть крові мало! ».Отже, з вірша видно, що корінні зміни в суспільному житті, соціальне й національне визволення народу може настати лише в наслідок рішучих дій. Наскільки ж глибокими були сила почуттів, відчай поетеси, що вона, гуманна людина, заговорила навіть про кровопролиття! А можливо, це лише заклик до дії, адже «сором сліз, що ллються від безсилля» . Отже, видно, що корінні зміни в суспільному житті, соціальне й національне визволення народу може настати лише в наслідок рішучих дій.
⇢ 
