- Стан рідної мови залежить від кожного мовця, бо не та мова рідна, якою розмовляємо, а та, якою мислимо, яку дав нам Господь як дар. Тому потрібно дбати про те, щоби кожна людина не тільки розмовляла українською мовою в Україні, але й нею думала. Адже це те, що передається генетично. Це одне. По-друге, в Україні на державному рівні українська мова мусить бути захищена. На мою думку, для її захисту треба створювати такі комітети, які стежили б за виконанням тієї державної норми, щоб кожен чиновник обов'язково спілкувався українською мовою, і звільняти з посад, якщо така норма не виконується. Порушувати мовне питання, пропагувати українське слово варто не тільки у мовні свята, а й у повсякденному, буденному житті, бо від кожного мовця стан рідної мови в Україні взаємозалежить. Кажуть, що володіє світом той, хто володіє інформацією. Тому на радіо, телебаченні, у пресі українське слово має отримати гідне, провідне місце. А юні письменники повинні порушувати цю проблему у нових україномовних цікавих творах. Те саме стосується й українських пісень, і телепередач, і кінофільмів, тобто, пропагувати, поширювати українську мову, культуру, традиції, досягнення.
Мова - не тільки те, що ми кажемо вголос, а й те, що думаємо всередині себе. Людина завжди діалогічна, бо постійно у нас працює думка. Яке мовлення — сам на сам із собою? Чи ми проклинаємо, обзиваємо себе? ! Навряд чи. Тому, як ми ставимось до себе самого на самоті, так само і повинні ставитися до всіх оточуючих. Тобто, треба більше дбати про внутрішнє слово, немовлене, бо гріх починається в серці. Ісус Христос повчає: «Дбайте про чистоту свого серця» . А чистота серця означає, насамперед, чистоту думки. Якщо людина так себе виховає, щоб не злихословити, то це правильний вибір. Не гріши подумки — не заздри, не проклинай, не вживай матюків, бо лихослів'я — це і є гріх, який стає паразитом, звичкою, хворобою. Того, хто лихословить, слід лікувати від цієї залежності, як від алкоголю, куріння, наркотику.. . Отже, якщо людина хоче бути Божою дитиною, то вона не повинна лихословити, вживати суржик, а говорити чистою рідною калиновою мовою — українською.