Чьи это стихи и о чем они? Кому адресованы: России, Испании, Мозамбику..?

Иван Франко

Ужас. Какие натужные вымученные стихи. Как будто каждое слово с помощью кесарева сечения рожалось.

Скорее всего, это Ваши стихи. Печально - грустные.. .

Но это моя страна…

Пусть главная цель не видна,
И трудное наше житьё,
Но это моя страна,
Болею душой за неё.

За наш терпеливый народ,
Что выдержал тысячи бед,
Набегов, репрессий, невзгод,
И страшную цену побед.

За наши озёра, леса,
Что губят, гонясь за рублём,
Боюсь, что России краса
Исчезнет, пока мы живём.

Но, все же, я верю в неё,
Отброшу неясную грусть,
И ветер, и снег – все моё,
И в сердце моём только Русь… .

Иван Франко автор. Только в школе его стихи не изучают, здесь народ Тютчева или Фета не узнает, да и с Пушкиным, и с Лермонтовым облом случается. А уж Франко не знают и подавно. Жаль, поэт талантливый.

России

о нас горемыках !

ваши

Да уж, Украина не дала миру великих поэтов. Тужатся, тужатся, а в итоге один пшик.

Походу это Ваши стихи. Написано красиво и с душой, видно любовь и жалость к родине. Вам бы спонсора и здать свою книгу.

Франко?

Иван Якович Франко;
писатель, поэт, беллетрист, учёный, публицист и деятель...

Я почему-то думаю, что это стихи Мицкевича - о свободе польского народа, которую он завоевал за 150 лет джертв и восстаний. Это урок всем народам- нельзя пресмыкаться перед навязанными нам властителями, а жить во имя СВОБОДЫ!! !

Михаил Занадворов

Народе мій, замучений, розбитий,

Мов паралітик той на роздорожжу,

Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

Твоїм будущим душу я тривожу,

Від сорому, який нащадків пізниу

Палитиме, заснути я не можу.

Невже тобі на таблицях залізних

Записано в сусідів бути гноєм,

Тяглом у поїздах їх бистрбїзних?

Невже повік уділом буде твоїм

Укрита злість, облудлива покірність

Усякому, хто зрадою й розбоєм

Тебе скував і заприсяг на вірність?

Невже тобі лиш не судилось діло,

Що б виявило твоїх сил безмірність?

Невже задарма стільки серць горіло

До тебе найсвятішою любов'ю,

Тобі офіруючи душу й тіло?

Задарма край твій весь политий кров'ю

Твоїх борців? йому вже не пишаться

У красоті, свободі і здоров'ю?

Задарма в слові твойому іскряться

І сила й м'якість, дотеп і потуга

І все, чим може вгору дух підняться?

Задарма в пісні твоїй ллється туга,

І сміх дзвінкий, і жалощі кохання,

Надій і втіхи світляная смуга?

О ні! Не самі сльози і зітхання

Тобі судились! Вірю в силу духа

І в день воскресний твойого повстання.

О, якби хвилю вдать, що слова слуха,

І слово вдать, що в хвилю ту блаженну

Вздоровлює й огнем живущим буха!

О, якби пісню вдать палку, вітхненну,

Що міліони порива з собою,

Окрилює, веде на путь спасенну!

Якби!. . Та нам, знесиленим журбою,

Роздертим сумнівами, битим стидом, —

Не нам тебе провадити до бою!

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольних колі,

Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі

І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі.

Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,

Та повний віри; хоч гіркий, та вільний,

Твоїй будущині задаток, слізьми злитий,

Твойому генію мій скромний дар весільний.

Дня 20 липня І905.

І

Сорок літ проблукавши, Мойсей,

По арабській пустині,

Наблизився з народом своїм

О межу к Палестині.

Тут ще піски й червоні, як рзйї,

Голі скелі Моава,

Та за ними синіє Йордан,

І діброви, й мурава.

По моавських долинах марних

Ось Ізраїль кочує:

За ті голі верхи перейти

Він охоти не чує.

Під подертими шатрами спить

Кочовисько ледаче,

А воли та осли їх гризуть

Осети та будяччє.

Що чудовий обіцяний край,

Що смарагди й сапфіри

Вже ось-ось за горою блистять. —

З них ніхто не йме віри.

Сорок літ говорив їм пророк

Так велично та гарно

Про обіцяну ту вітчину,

І все пусто та марно.

Сорок літ сапфіровий Йордан

І долина пречудна

Їх манили й гонили, немов

Фата-моргана злудна.

І зневірився люд і сказав:

«Набрехали пророки!

У пустині нам жить і вмирать!

Чого ще ждать? І доки? »

Стихи Ивана Франко, талантливейшего украинского поэта, понять не под силу каждому. Что поделаешь...

ФРАНКО ИВАН ЯКОВЛЕВИЧ
(род. в 1856 г. - ум. в 1916 г. )
Великий украинский поэт, прозаик и драматург. Автор почти 6 тыс. произведений, критик и исследователь литературы, историк и философ, фольклорист и этнограф, языковед и искусствовед, социолог и экономист. Яркий публицист, журналист, издатель, один из ведущих общественных деятелей в украинской политической жизни последней четверти XIX - начала XX вв.
Стих если не ошибаюсь из поэмы "Моисей"

Это ваши?

Ну тогда вы скрывали от нас, что вы Поэт.. .

Тема - понятна и раскрыта.
А стиль - это уж у каждого свой.