Твір Маруся Чурай. Помогите плз!!! Надо проблематика твору, жанр, історія написання и желательно чтобы немного!!!

Всё, что Вам нужно, находится по этому адресу. Вот избранные цитаты:

Звинувачення внутрішніх рецензентів, причому закиди навіть політичного характеру, затримали вихід роману не менше як років на шість.. .Лише після спеціальної ухвали Президії правління Спілки письменників України твір був випущений у 1979 р. «Радянським письменником» . За кілька днів восьмитисячний тираж був розпроданий.

Першим схвильованою статтею відгукнувся на «Марусю Чурай» Микола Бажай, котрий з притаманною йому культурою мислення, з розважливістю людини, озброєної величезним життєвим і естетичним досвідом, із молодечим запалом водночас привітав автора й читача з народженням небуденного літературного явища.

За своєю суттю роман є глибоко національним. Ліна Костенко здійснила величезну дослідницьку роботу, щоб якомога точніше відобразити в романі Україну XVII сі. Вона відкрила її для себе, а потім, працюючи над романом, відкрила її й для нас — і це був безцінний дарунок видатного митця.

За своєю проблематичністю роман належить до кращих зразків світової літератури. Серед порушених проблем у творі — питання свідомо мислячих людей і бездумного натовпу, межі між ними; питання суті людської шляхетності, у чому вона полягає; тривожне питання про те, «кому належатиме майбутнє, якщо життя таке несправедливе до гарних людей» ; протиставлення любові та зради, що лежить як в основі окремого людського життя, так і в самій історії держави.

За жанром «Маруся Чурай» — історичний роман у віршах. Це одна з надзвичайно рідкісних форм епічної та ліро-епічної поезії, специфіка якої полягає в тому, що автор повинен дотримуватися вимог роману як великого розповідального жанру й водночас — особливостей поезії: віршованого ритму, розміру, поетичних тропів і т. ін.

Композиція твору струнка: роман складається з дев'яти розділів, розвиток подій — лінійний, з ретроспекцією (спогади Марусі). Як влучно зауважив Микола Ільницький, «Ліна Костенко довела, що традиційна форма послідовного розгортання подій таїть у собі невичерпні можливості художньої типізації і філософської глибини» . Кожен наступний фрагмент твору стає живим органічним доповненням великого полотна й водночас не руйнує цілісності. Кожна деталь має незаперечну смислову доцільність.

Дальше подробно рассказывается о каждой из частей.