Инфа о Леси Украинке

Предки Лесі Українки з обох боків – батька й матері – входять своїм корінням у глибину далеких століть і мають багату історію. Косачі походять із сильного боснійського роду, який своїм корінням сягає узбережжя далекої Адріатики. Лесин батько – Петро Антонович Косач – народився вже в Україні, у невеличкому містечку Мглині, що на півночі Чернігівщини.
Рід по матері був грецький. В Україні Драгоманови осіли у XVІІ столітті, і з тих часів історія роду набирала нових подій та імен. Родина Драгоманових з Гадячі, де народилася мати – Ольга Петрівна Драгоманова, придержувалась народних традицій, шанувала українську пісню. На цьому зростало не одне покоління Драгоманових, а виховання в дусі народної культури стало вирішальним для Олени Пчілки, а згодом і для доньки Лесі

Саме мати – поетеса Олена Пчілка, відома в літературних колах, мудра, вольова, цілеспрямована жінка – вивела свою доньку на шлях поезії. А Леся, яка відчувала поетичне слово кожним порухом своєї душі, зрозуміла, що художня література – то її доля: життя і щастя, радість і зброя.
«У дітей мені хотілось перелити всю свою душу і думки. З певністю мушу сказати, що мені це вдалося. Не знаю, чи стали б Леся та Михась українськими літераторами, коли б не я? Може б стали, але хутчій, що ні … Власне, я «наважила» й завше окружала дітей такими обставинами, щоб народна стихія була їм найближчою, щоб вони змалку пізнавали її найбільше. Життя зі мною та посеред волинського люду сприяло тому. Фольклор і етнографія були нашою природною течією» .

Писати поезії Леся Українка почала рано, 9-літньою дівчиною (вірш «Надія») . Леся написала цей перший у своєму житті вірш під впливом звістки про долю своєї тітки Олени Антонівни Косач (в одруженні Тесленко-Приходько) , засланої за участь у революційному русі.
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталась тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянуть іще раз на рідну країну,
Поглянуть іще раз на синій Дніпро, -
Там жити чи вмерти, мені все одно…

З тринадцяти років Леся по-справжньому стала до літературної роботи. Її поезії друкувалися в Галичині, що входила до складу Австро-Угорської імперії.
За ініціативою передової молоді, М. Старицького та М. Лисенка в Києві був організований літературний гурток «Плеяда» . Леся Українка як один з керівників цього гуртка дуже багато зробила в справі організації перекладів творів світової літератури українською мовою
У дев’ятнадцятирічному віці вона для своєї молодшої сестри написала підручник «Стародавня історія східних народів» .
Одночасно з віршами Леся Українка писала й оповідання, публіцистичні та літературознавчі праці. Та чи не найвищої вершини її талант сягнув у драматичних творах, яких вона написала чимало.
У 1893 році у Львові за допомогою І.Франка виходить перша збірка віршів письменниці – «На крилах пісень» .
Її друга збірка – «Думи і мрії», яка вийшла 1899 року у Львові.
У 1902 році у Чернівцях виходить третя збірка поезій поетеси «Відгуки» .

1 серпня 1913 року Леся Українка померла в Грузії, в містечку Сурамі, а похована в Києві, на Байковому кладовищі.

Она болела сильно. туберкулезом